Дослідження, проведене правозахисними й експертними жіночими організаціями серед політичних та громадських лідерок з шести областей України показало, що жінкам в українській політиці не комфортно, але без їх ширшого залучення позитивних зрушень в країні не досягти.

На заваді активнішій політичній діяльності жінок стоять сексизм, інституційні бар’єри, подвійна відповідальність за роботу і дім. Успішна жіноча політична кар’єра часто прямо залежна від рівного розподілу родинних обов’язків. «Коли приходиш додому пізно увечері або маєш часті відрядження, й немає розуміння у близьких, що це супутня необхідна складова політичної діяльності, то психологічно і фізично довго такого тиску не витримаєш. Для політичних лідерок є надважливим, щоб їх підтримувала родина», – стверджує Оксана Ярош, координаторка ініціативи, голова ВОГО «Гендерний центр».

Серед причин їх дискомфорту в політиці опитані політичні та громадські діячки назвали брак фінансових ресурсів, нестачу жіночої солідарності, гендерні стереотипи й стереотипне сприйняття себе та брак належних знань. Причому, бачення цих труднощів у жінок із початковим політичним досвідом і в політичних лідерок із серйозними політичними досягненнями чи успішною самостійною кар’єрою – різні.

«Політично молоді учасниці дотримувались думки, що жінкам у політиці досить комфортно. Якщо ж їм щось не вдається, то ці жінки або не дуже прагнули політичного успіху, або мали хибні очікування щодо своєї діяльності; то ж загалом самі у цьому винні. – зазначає Марфа Скорик, координаторка дослідження, керівниця Київського інституту гендерних досліджень. – Політично досвідчені учасниці, навпаки, менше пояснювали проблеми з жіночим політичним представництвом їх особистісними рисами, нестачею лідерських якостей чи знань. Вони частіше вказували на структурні перешкоди: гендерні стереотипи; різні очікування від чоловіків та від жінок - політиків з боку партійного керівництва; вимушений стан постійної психологічної готовності „тримати удар” у їх повсякденних взаємодіях через вищі вимоги до політичних лідерок порівняно із їх колегами-чоловіками; очікування чоловіків-політиків, що під час виборів кандидатку можна попросити „поступитися” політичною посадою, і вона погодиться, та інше».

«Ми врахуємо досвід і висновки учасниць дослідження в нашій подальшій роботі, – сказала Марія Алєксєєнко, голова Жіночого консорціуму України. – Йдеться не лише про організацію школи жіночого політичного лідерства, але й про допомогу жінкам в розробці їх персональних стратегій у політиці, розвиток програми політичного наставництва для жінок та взаємодію з жіночим громадським сектором».

Повний текст дослідження за посиланням:
http://www.wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/publications/Analtichnii_zvit

Для контактів:
Марія Алєксєєнко, ВГО «Жіночий консорціум України», тел: +380 44 279 00 26
Марфа Скорик, Київський інститут гендерних досліджень, тел/факс: +380 44 257 04 76

Довідково: Аналітичний звіт «Особливості просування жінок у політику в Україні» виконаний Київським інститутом гендерних досліджень в рамках проекту ВГО «Жіночий консорціум України» «Розбудова стратегії участі жінок на місцевих виборах» за сприяння Канадського фонду розвитку місцевих ініціатив у грудні-березні 2013 року.

Дослідження проводилося протягом січня-лютого 2013 року у Севастополі, Рівному, Харкові, Запоріжжі, Переяславі-Хмельницькому та Мукачеві. В опитуванні взяли участь 87 жінок.

Ініціатива мала на меті вивчити причини низької політичної активності жінок, виявити мотивацію жінок до політичної діяльності, а також визначити їх бачення того, як виправити цю ситуацію.

Партнери: Волинська ОГО «Гендерний центр», ХОГО «Харківський обласний ґендерний ресурсний центр», Закарпатська ГО «Ніка», Рівненська ООГ«Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка», Запорізький БФ «Єдність» за майбутнє», ГО "Надія", Київська область, ГО «Жіночі альтернативи», м. Севастополь.