






Парламентські вибори в Україні тільки мають відбутися, а вже зрозуміло, що Україна не виконала жодного зобов’язання перед ООН щодо гендерної рівності, зокрема участі жінок в політичному житті країни.
Понад 40 років водив Мойсей народ по пустелі в пошуках обітованої землі. Україна пройшла лише половину дороги та й то навпомацки. На шляху до нової країни, населення якої складають переважно жінки, влада позбавила останніх можливості займатися політикою.
У вересні 2000р. глави держав і урядів, серед яких була й Україна, затвердили комплекс цілей у Декларації Тисячоліття ООН, де гендерне питання поставлено врівень питань світового значення і світового масштабу розв’язання. Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити 30% жінок у парламенті до 2015р. Але поняття − сприяння рівності статей, розширення прав і можливостей жінок, глобальність гендерного підходу , - для української влади не більше чим «бла - бла».
Парламентські вибори в Україні тільки мають відбутися, а вже зрозуміло, що Україна не виконала жодного зобов’язання перед ООН щодо гендерної рівності. Виникає логічне запитання: навіщо відправляти делегації на з’їзди та форуми,витрачати чималі державні кошти, імітуючи гендерну рівність у країні? Навіщо обіцяти ліквідацію дискримінації жінок, якщо це неможливо в умовах української дійсності.
На днях, всесвітній економічний форум оприлюднив індекс рівності статей, що оцінювався за кількома сферами. Найгірші справи в українок з доступом до участі в політичному житті. Із 135 країн світу, експерти оцінили доступ українок до політичних рішень 119-м місцем, підкресливши, що в цій країні можливості жінок займатися політикою зведені нанівець.
Адже у новому парламенті очікується не більше 10% жінок на противагу існуючим 8%, що не може свідчити про якісь зрушення. Тим більше з 225 мажоритарних округів в 55 не представлено жодної жінки. У Рівненській області не зареєстровано жодної кандидатки в депутати по «мажоритарці». Ганьба! Совок, а не держава! У Радянські часи навіть доярка могла стати депутатом, а сьогодні жінки України 60% яких мають вищу освіту, не можуть стати кандидатками в депутати.
«От ніщо мене так не дратує як гендерна рівність і фемінізм» – зауважила нещодавно Тетяна Монтян. І ці слова не випадкові, адже українські жінки – політики не відзначаються чутливістю до гендерного питання. Цим вони цілковито відрізняються від своїх закордонних колежанок, які «дорвавшись до влади», всіляко сприяють утвердженню жіночого лідерства.
В Україні несформований образ жінки - політика . Якою вона має бути? І що має зробити? Потрапивши до Верховної Ради, жінки через свою меншість в парламенті змушені грати за чоловічими правилами. Вони копіюють чоловіків у всьому, часто уподібнюються їм та зневажливо відгукуються про гендерні проблеми. Відсутність солідарності серед жінок – основна перепона активізації жіночої громади. Якщо чоловіки навіть із протилежних ідеологічних таборів можуть домовитися між собою та піти на компроміс, то для жінок – це рідкісне явище.
Але, варто зауважити, що загалом наше суспільство позитивно ставиться до активізації жінок в Україні. Громадськість ніби чекає, коли ця потужна рушійна сила заявить про себе на повні груди (femen тут ні до чого). Минулої неділі на Андріївському Узвозі було проведено соціально - мистецьку акція під назвою «Прохід до парламенту». Громадські організації та митці намагалися привернути увагу суспільства до проблеми дискримінації жінок в Україні.
Під час акції прості перехожі за допомогою професійних митців допомагали створити 10 картин, які відобразили їх ставлення до цієї проблеми. Полотна утворили стилізований коридор, як своєрідний образ «входу у парламент», а на виході відвідувачі отримали ігрові посвідчення з надписом «Ви пройшли до парламенту!»
Обіцяного в Україні 40 років ждуть! Жінки - народ терплячий, який звик мовчки, по -рабськи тягнути на собі ярмо життя. Але будь -якому терпінню уривається кінець. Останні парламентські вибори - чи остання крапля, що переповнить чашу жіночого терпіння...
Віталіна Севрук, Голова Житомирської громадської організації "Жінка"