Чому в Україні потрібна гендерна рівність

Українське суспільство сьогодні, хоч і намагається перейняти чимало європейських підходів, з гендерної точки зору багато в чому залишається доволі патріархальним. Роль жінки у формуванні суспільства обмежена, оскільки в свідомості українців її роль здебільшого зводиться до домашніх справ. Сучасні українські жінки Україні є вразливою групою в питаннях безпеки, фінансового забезпечення, соціального статусу, політичного впливу; мають менші можливості доступу до роботи, активів, доходів.

Експерти підрахували, що в Україні чоловіки контролюють понад 95% економічних ресурсів, а жінки – біля 5%. Це при тому, що жінки в Україні складають половину загальної чисельності населення.

Жінок не часто побачиш на керівних посадах великих компаній, також вдвічі менше українок, порівняно з європейками, займаються власним бізнесом.

Більш того, зарплати чоловіків в середньому на 25% вищі, ніж у жінок. Частково така тенденція пояснюється тим, що жінок неохоче допускають до роботи в певних галузях. Реалії українського суспільства полягають у тому, що дійсно існує розділення на "чоловічі" та "жіночі" професії.

Жінки здебільшого працюють на низькооплачуваних посадах та в галузях з невисокою заробітною платою, зокрема, у бюджетній сфері - освіті, охороні здоров'я, секторі соціальних послуг. Більш того, саме жінки, які складають від 70% до 90% зайнятих у бюджетній сфері, найбільше постраждали від скорочення, зокрема, соціальних працівників, та замороження оплати праці в результаті прийнятого у 2014 році закону України про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання.

Дуже часто роботодавці у вимогах до кандидатів на нові посади зазначають, якої статі та віку має бути претендент. За даними експертів, приблизно 30% оголошень містить такі обмеження. Нерідко зустрічаються вимоги стосовно сімейного стану чи планів одружитися, кількості та віку дітей, стану їх здоров’я тощо. В результаті частка жінок серед претендентів, які отримують відмову при працевлаштуванні, складає 80%.

Наглядний приклад – органи влади різних рівнів. У складі Кабінету Міністрів України лише дві жінки (міністр Кабінету міністрів та міністр фінансів).

Серед голів 24-х обласних державних адміністрацій та міста Києва - жодної жінки.

Серед 24 голів обласних рад – лише три жінки (Житомирська, Київська, Миколаївська області.)

Частка жінок у парламенті складає 12,1%, серед депутатів обласних рад - 15%; міських рад міст-обласних центрів та міста Києва - 18,1%; районних рад - 24,8%.

Окрім цього, жінки частіше страждають від прямої і прихованої дискримінації в процесі професійного розвитку, від сексуальних домагань на робочому місці.

Дуже часто такий розподіл є наслідком прийнятого в нашому суспільстві must have - поєднання жінкою професійних та домашніх обов’язків. Жінка дуже часто несе подвійне навантаження та не має можливості повноцінно приймати участь у суспільно-політичному житті, професійно розвиватися.

Звичайно, кожна людина незалежно від статі має право вирішувати, чим займатися в цьому житті. Ніхто не має права засуджувати жінку, якщо вона присвячує себе виключно вихованню дітей та веденню домашнього господарства. Проте чому тоді жінка, яка хоче розвиватися в професійній сфері, має відмовляться від цього лише через те, що не народилася чоловіком?

Для того, щоб забезпечити гендерну рівність в Україні, потрібно розробити та запустити соціальні програми, що направлені на впровадження гендерних підходів у діяльність служби зайнятості,включення до програм освітніх закладів спецкурсів з гендерної рівності, створення умов та програм для підвищення кваліфікації жінок, тощо.

В суспільстві потрібно проводити широку інформаційну кампанію, починати її ще в закладах шкільної освіти, бо саме там формується світогляд людини. Якщо в родині жінка – це другорядна особа, що має лише обслуговувати чоловіків, а школа не дасть можливості альтернативного сприйняття, то і в дорослому віці для цієї людини жінка підсвідомо залишиться обслуговуючою одиницею. Потрібно змінювати сприйняття ролі жінки й у дорослих людей, особливо якщо вони займають керівні посади.

Окрім створення умов, в яких жінка може стати економічно незалежною, потрібно подбати ще й про створення умов для її безпечного життя. Тут велика відповідальність покладається на органи місцевого самоврядування. Проведення аудиту безпеки території міста, контроль громади над факторами безпеки, налагодження безперебійної роботи громадського транспорту, передбачення додаткових зупинок, особливо у вечірній час, облаштування прибудинкових територій, налагодження роботи патрульних служб, встановлення системи відео спостереження у житлових районах та рекреаційних зонах – це першочергові заходи.

Дуже важлива для сучасних активних мам і наявність достатньої кількості дошкільних закладів, закладів побутового обслуговування.

Спеціальну увагу варто приділити програмам, спрямованим на трансформування виробничої культури чоловіків, а також стратегіям, спрямованим на підвищення ролі чоловіків у підтримці ґендерної рівності у всіх сферах життя суспільства (розвиток мережі батьківських шкіл з усвідомленого батьківства; відпустки по догляду за дитиною, гнучкий графік тощо).

Україна - європейська незалежна держава. Саме тому потрібно позбуватися радянських підходів сприйняття жінки та її ролі в суспільстві. Тільки рівні можливості та спільний вклад в розвиток держави чоловіків та жінок зможе допомогти Україні вийти з когорти країн третього світу.

Ірина Суслова, народний депутат України

Новое время