В Україні вперше провели гендерний моніторинг виборів. Україна залишається країною з "чоловічою" владою. У новій Раді - 10% жінок. Ми не встигаємо досягти бажаної планки - 30%, згідно з Цілями тисячоліття. Експерти кажуть, що на часі в Україні запровадження квот для жінок.

Серед жінок переважає несвідома участь у політиці, "за збігом обставин".

Найбільш гендерно дружньою до жінок виявилася програма Комуністичної партії України. На другому місці - ВО Батьківщина, на третьому Партія регіонів. найменш гендерно чутливою – передвиборча програма ВО Свобода (із тих політсил, що пройшли до парламенту).

Партійні програми оцінювали за індикаторами: прихильність до демократичних цінностей, система квот, гендерна рівність на ринку праці, поєднання сімейних обов’язків зі службовими, освітня політика, демографічна політика і політика щодо сім’ї, політика щодо охорони здоров’я, економічна політика, соціальне та пенсійне забезпечення, політика розвитку сільських місцевостей, розвиток соціальної інфраструктури, протидія гендерного насильства, протидія торгівлі людьми.

Якщо кількість жінок у парламентарі - до 10%, то це ознака країни з безумовним домінуванням чоловіків. За минулого складу парламенту жінок було 8%, тобто прогрес невеликий, але є.

Україна на 105 місці зі 134 у дотриманні політичних прав жінок, за Звітом з глобального гендерного розриву 2011 року. Збільшення представництва жінок означає побудову більш справедливого суспільства.

За партійними списками до Верховної ради потрапило майже вдвічі більше жінок, ніж за одномандатними округами. Моніторинг виявив тенденцію: що більш прохідною була партія, то менше жінок було в її списках.

Очолює рейтинг недружніх областей для жінок у час виборів – Рівненська, де жодної жінки-кандидата на 5 одномандатних округах. Недружні. Гендерно найкраща ситуація на Київщині, там на одному округу (93 ОВК) було співвідношення жінок і чоловіків “50 на 50” .

ПРОБЛЕМОЮ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЖІНОК У ВИБОРАХ БУЛИ САМІ ЖІНКИ-КАНДИДАТКИ

Експерти виявили брак інформації про кандидаток у передвиборчий період. Виняток становлять фінансово потужніші політики.

Жінки не шукали власних методів агітації, а наслідували чоловіків, навіть якщо їхні методи невдалі. Чоловіки у політичній боротьбі не робили жінкам ніяких пільг.

Антиреклама більше шкодить жінкам-кандидатам, ніж чоловікам. Більше того, навіть самі кандидатки застосували "чорну рекламу" щодо себе. Наприклад, Тетяна Монтян, Тетяна Чорновіл. Невдалою, хоч і чи не найдорожчою, видалася кампанія Наталії Королевської та її партії "Україна-Вперед!".

У виборчій кампанії жінки були більш видимі як члени виборчих комісій, агітатори, партійні функціонери, спостерігачі.

Поява у Верховній Раді яскравих особистостей (як Таїсія Повалій, Марія Матіос) може не додати балів ідеї жіночої участі в політиці, оскільки естрадні співачки і письменниці ризикують не стати хорошими законотворцями.

Експерти радять слідувати правилу: хай кількість переросте у якість.

ВОЇНИ НА КУХНІ, АЛЕ НЕ В ПОЛІТИЦІ

Галина Кошулап з Жіночої демократичної мережі Міжнародного республіканського інституту нагадала, що на останніх виборах до верхньої палати конгресу США 20% місць отримали жінки. Поки українські чоловіки кажуть, що місце жінки на кухні, американці повторюють: «Жінки мають бути і в домі, і в сенаті». Однак цілі тисячоліття, визначені ООН, - 30% для жінок у виборних органах влади. Сучасні показники свідчать, що і розвинутим країнам є над чим працювати.

Вивчення настроїв жінок у фокус-групах, проведене Національним демократичним інститутом, показало, що жінки частіше проявляють рішучість у сімейному колі. Свою роль вони поки визначають як "чоловік - голова, жінка - шия" і не вважають себе гнобленою статтю.

Жінки невдоволені українською політикою, але не беруться самі її змінювати.

Олена Єна, Національний демократичний інститут: «Не існує прямої кореляції між невдоволенням і прямою участю жінок у політиці».

«Можливо як людина, що працює з політичними партіями, я не маю права такого говорити. Але, що більше я з ними працюю, то більше я розумію, що сподіваюся, що будуть введені добровільні квоти вже після цих виборів. Не те, що немає сил, часу вже нема. До 2015 року виборів вже не буде. Єдина можливість – законодавчим чином впливати, аби жінок ставало більше», - сказала Олена Єна.

Недавно відбувся візит представниць Демократичного Альянсу Жінок до Жіночої Асоціації християнсько-демократичної партії Швеції (KDK).

При політичних партіях Швеції діють жіночі організації, які готують жінок участі в громадсько-політичному житті. За аналогією працює і Демократичний альянс жінок в Україні, який очолює Наталя Король.

У коментарі Громадському Простору Наталя Король, голова Демократичного Альянсу Жінок, каже, що вражена тим, наскільки Швеція сімейно зорієнтована. Разом з тим, у шведському парламенті більше 40% жінок. Сприяє цьому розвинена мережа дитсадків і розподіл відпустки по догляду за дитиною між матір’ю і батьком.

«Рівність представництва у Швеції досягнута не завдяки державним квотам, а через усвідомлення партіями важливості представлення і чоловіків, і жінок. Серед швецьких партій дуже поширена “модель змійки-застібки“, коли кожна друга людина у виборчому списку іншої статі», - сказала Наталя Король.

Моніторинг провела коаліція НУО – Жіноча демократична мережа (Міжнародний республіканський інститут, ВГО «Жіночий консорціум України», ВГО «Жіночий вибір», ГО «Інститут демократії і соціальних процесів» та інші – всього 45 громадських організацій).

Гендерний моніторинг виборів 2012 здійснений за підтримки Програми сприяння Посольства США в Україні.

Громадський простір