Перша передача циклу «Ваш вибір: обирайте свідомо» у рамках спільного проекту Волинського прес-клубу та Волинської ОДТРК «Зроби свій вибір – проголосуй», підтриманого Посольством США в Україні, присвячена питанням якісного представництва Волині у майбутньому парламенті. Гості студії – голова ВОГО «Гендерний центр» Оксана Ярош і голова Волинського відділення ВГО «Комітет виборців України» Юрій Кресак. Ведучий – Олег Криштоф.

Що буде визначальним у вашому виборі 28 жовтня 2012 року?

– партійність

– професійність

– репутація

– Оскільки ми говоримо про якісний склад кандидатів до Верховної Ради, пропоную визначити, яким же буде той кандидат в ідеалі, яким ви його бачите

Юрій Кресак: Очевидно, говорячи про ідеального кандидата, треба мати на увазі, що це людина, яка має гідну освіту, людина, яка в той чи інший спосіб зробила себе сама, заслужила повагу оточуючих і, очевидно, не була помічена в соціально небезпечних ситуаціях, які могли б вплинути на рейтинг такого кандидата. Це далеко не повний перелік. У соціальних мережах пропонують розглядати кандидата з огляду на його фізичну красу, наскільки може привабити виборця даром оратора… Цей комплекс характеристик, очевидно, і говорить про якість.

Оксана Ярош: Я би хотіла доповнити: серед тих критеріїв для мене важливо ще й придатність до законотворчості. Тобто не треба забувати, що є багато негараздів місцевих, але, все ж, депутат Верховної Ради – це законотворець. Вміти писати закони – це складна робота, тому треба, щоб кожен із сьогоднішніх кандидатів у депутати поставив собі питання: в якому, власне, комітеті зі своїми професійними ознаками він буде працювати.

– А якщо людина загалом не має досвіду в законотворчості, не причетна до цього (не юрист)? Яким чином вона має відповідати цьому критерію?

Оксана Ярош: Людина повинна розуміти, що це таке. З іншого боку, потрібні різні професії, тому що є комітет із питань освіти і науки, охорони здоров’я, бюджету і фінансів, прав людини… Я вважаю, що ідеальний парламент – це коли в ньому представлені різні верстви, різні групи, різні професії, люди різного віку. Тобто це – міні-зліпок країни. Це в жодній країні не спрацьовує, але не означає, що не треба прагнути.

– Пані Оксано, як Ви вважаєте – ми знаємо, кого ми обираємо? Тобто – наскільки публічні люди балотуються на Волині?

Оксана Ярош: Я вважаю, що волинянам треба потрудитися раз на п’ять років і вивчити: прочитати програми, ознайомитися з попереднім досвідом, поцікавитися, хто це. Якщо людина перший раз з’являється на окрузі, то, мені здається, варто насторожитися: де ця людина була, чим вона займалася, чим жила, що робила. Є кандидати, про яких нічого не відомо – ні в Інтернеті, ні публікації...Ми не можемо прогнозувати тоді, що ж очікувати від людини.

- А наскільки багато таких кандидатів?

Юрій Кресак: Зазвичай у будь-якому змаганні (а вибори – це змагання) буде, принаймні, буде два кандидата, які йтимуть один одному в ногу. Багато наших виборців дійсно не чули прізвищ кандидатів, але їм легше зорієнтуватися по партійності. Тобто, виборець постає перед проблемою: бачить 12-14 зареєстрованих кандидатів, нікого не знає, але орієнтується на партійність. Виборець у такий спосіб погоджується з позицією партії, яку він вважає гідною представляти інтереси в парламенті. Така позиція є дещо контраверсійною щодо змішаної системи, нівелює сам принцип партійності, відповідальності партії за те, що відбувається в країні. Мажоритарна складова передбачає введення нових, можливо, людей, які з тих чи інших причин залишалися поза політичною партією, але, можливо, вони могли б долучитися до цієї ж законотворчості. Тут піднімалося питання, чи можливо, щоб із будь-якої людини, яка була виробничником, будівельником, вчителем, і далека від юриспруденції, вийти хороший депутат. Але, коли людина претендує на таке крісло, вона, очевидно, має якийсь штат помічників, зокрема і юристів, які можуть оформити загальне розуміння цим кандидатом процесів, які відбуваються в тій чи іншій галузі.

– А люди яких професій і з якою освітою балотуються в депутати?

Оксана Ярош: Переважно з вищою освітою, хоча дехто дуже молодий – з 84-го року і середньою освітою. Людина абсолютно не порушує законодавство. Але вища освіта – це хоча б захист того, що людина має ширші знання. Це якийсь захист у тому сенсі, що це буде якісний законотворень. Але це зрозуміло, що в різних людей різні погляди. Часто люди позиціонують себе директорами – це звучить потужно, і напевно, хочуть переконати виборця, що людина, яка директорує, управляє кимось – може організуватись і у Верховній Раді.

– У нас же українці не дуже люблять керівників. Чому ж кандидати позиціонують себе як керівники? У багатьох навіть поведінка така: вони вважають, що можуть керувати іншими…

Юрій Кресак: Мені здається, наш виборець, не зважаючи на критику, яка лунає від громадських лідерів, політичних партій, настільки адекватний тому часу, в якому проживає, наскільки це можливо. Тобто, ми обираємо тих людей, які гідні представляти наші інтереси. От ви кажете – директор… Будь-яка управлінська ланка передбачає навички роботи з колективом, певні вміння тримати себе в руках або ж навпаки. З іншого боку, це відповідальність за фінансові ресурси, які також говорять про певну якість управлінця. Тому наші виборці в переважній більшості чітко розумію, що, коли людина – директор, то це – серйозна людина, яка, потрапивши до парламенту, очевидно, зможе впоратися зі складними процесами, які там відбуваються – не тільки махати кулаками, як це іноді буває, але й займатися законотворчістю. І вона, на думку виборця, більше буде підходити ніж та, яка ніколи не мала досвіду управлінця. Мабуть через це багато хто вказує, що, навіть якщо його фірма нараховує два працівники, то він уже директор. Очевидно, статус суспільний від керівної ролі завжди буде невід’ємною частиною.

Хотілося б зорієнтувати наших виборців, що ми маємо щораз на наших виборах добре придивлятися до самих характеристик і виборчих програм тих кандидатів, які вирішили подолати цю вершину українського Олімпу. Тому що, коли виборець поцікавиться тією чи іншою особою не в день виборів у кабінці для таємного голосування, тоді, я переконаний, і якість цих голосувань буде інша. Тобто, будуть відсіватися менш гідні і набирати рейтинги більш гідні. Навіть якщо кандидат і не проходить у цій кампанії, але, вперше балотуючись, набере 7%, 12%, то це дуже хороший старт для наступної кампанії.

­– Пропоную поговорити про співвідношення чоловіків і жінок. Зрозуміло, що їх менше, але, пані Оксано, як Ви вважаєте – чому?

Оксана Ярош: Скажу, що їх тільки шість. І наша область посідає третє місце по кандидатах-жінках. Сусідня Рівненська область загалом не народила жодної жінки-кандидата. Загальна картина виглядає так, що мало ресурсу, мало бажання цим займатися, мало солідарності громадського руху… Тобто, тут цілий спектр, але головне, що парламент – це не неосяжні далі. Це – конкретні справи. І не цікавитися політикою можна собі дозволити, коли все гаразд. Але це не наша ситуація. Поцікавтеся програмами, вивчіть ці кандидатури. І навіть якщо ви помилитеся, то маєте право на цю помилку, і маєте це право використати.

– Пане Юрію, багато політичних сил обіцяло, що в них буде приблизно порівну чоловіків і жінок, або велике представництво жінок. Вони не знайшли гідних кандидатів?

Юрій Кресак: Тут, мабуть, причина в суспільних традиціях, які сформувалися в Україні. Маневицький, 23-ій округ, не має жодної жінки-кандидата. По п’яти округах це 4,4%. Така диспропорція є показником того стану суспільства і того стану політичної системи, яка нині панує в Україні. Коли ми переглядаємо ролики, які облітають світ, де наші парламентарі вправляються в своїй брутальності, в своїй здатності образити один одного, то українська жінка традиційно дистанціюється від подібних явищ. Можливо, ставляться і зі скепсисом – мовляв, що можна там змінити. Але в будь-якому разі жінка в українському парламенті має бути звичним явищем, і я загалом би не загострював на цьому питання. Мені здається, жінка в Україні може самореалізуватися. І якщо збігається досвід, фінансова спроможність, бажання, то жінка досягне всіх висот, які тільки можливо в політичному житті.

Оксана Ярош: Все ж таки ресурсу не вистачає жінкам…

Юрій Кресак: Ви знаєте, у нас на Волині є жінки з достатнім ресурсом і величезним досвідом, які є нині чинними депутатами і потрапляють автоматично в наступну каденцію. Тобто, якщо захотіти, то це абсолютно реалізована мрія. Це – не якісь східні країни, де жінка в парламенті є дивиною.

Оксана Ярош: Та ми нижче арабських країн за представництвом жінок у парламенті.

­– Чи правда, що більшість кандидатів – досить заможні люди?

Оксана Ярош: Давайте не забувати, що на окрузі потрібно мати 13 тисяч застави. Це – річна кількість мінімальних зарплат, але цього мало. Щоб донести свою точку зору, провести свою кампанію, щоб стати упізнаваним, треба значно більше ресурсів. Тому ресурс і вибори – це два взаємозв’язані чинники. Проте новинкою цьогорічної кампанії є те, що люди не заможні, але популярні, користаються зверненнями до виборців, щоб вони підтримали їх кампанію фінансово. Прецендентів таких на Волині нема, але є в інших областях. Це теж непогана практика. Кожен виборець по гривні – і назбирати 13 тисяч цілком реально.

– Пане Юрію, Ви знаєте, скільки коштує агітаційна кампанія для одного кандидата?

Юрій Кресак: Залежно від регіону, залежно від можливостей кандидата. Загалом варто розрізняти офіційну складову видатків, яка йде через виборчий фонд, і неофіційну складову, яка витрачалася у той період, коли кандидати ще не були зареєстровані. Говорячи про здатність підкорити округ, казати, що це можна зробити без коштів, було б, очевидно, неправильно. Є два-три мільйонери на кожному окрузі, які спробують свої сили. У кожного буде абсолютно своє бачення того, що він буде робити в парламенті. Інше питання – як наші виборці оцінять цю складову. Але я не хотів би, аби в нас складалося помилкове враження, що людина, яка не має достатньо ресурсу, буде ефективним управлінцем, ефективним політиком, тощо. Так, є харизматичні особи, патріоти, будуть відстоювати інтереси свого виборця, але ми бачимо реалії: коли така людина потрапляє в парламент, як їй важко боротися з вітряними млинами. Ця людина завойовує собі славу, але такі дії часто нагадують Сізіфову працю.

­– Мені дуже би не хотілося з Вами погоджуватися, що в парламенті потрібні тільки заможні люди…

Юрій Кресак: їх робота неефективною буде де-факто. Багато людей, котрі входять до опозиційних сил, входять до парламенту як прості реєстратори

Оксана Ярош: Поки парламент – це доступ до ресурсів і захист свого бізнесу

Юрій Кресак: Я би не хотів, аби ми складали собі ілюзії, що парламентарі на Заході – це люди, які нажили собі слави політичною діяльністю. Там є родова аристократія – Британія, Сполучені Штати, Нідерланди, Німеччина… Тобто там є люди, які постійно на професійній основі представляють інтереси своїх виборців. Очевидно наша мета – спонукати цих людей, аби вони не зациклювалися на своєму власному бізнесі, а думали про свої округи, щоб вони думали про ті закони, які дозволять не тільки лобіювати їх вузькі інтереси, а інтереси багатьох сторін. У нас 20 років, як на мене, проблема в тому, що система не може ефективно розвиватися через отой контраверсійний підхід інтересів: фінансові групи не можуть розмежувати зони впливу для того, щоби держава була міцною і думала про свого виборця, думала про пересічного громадянина, аби піднімати його добробут.

Оксана Ярош: Нам треба сильне булонське лоббі в парламенті?

Юрій Кресак: Для цього, очевидно, в нас є така нагода отримати п’ять депутатів і будуть представляти наші інтереси. Але виборцям треба тоді чітко зрозуміти, до кого вони звернуться після 28 жовтня, кого вони наймуть на роботу.

– Я сподіваюся, що люди в парламент будуть іти не лише для того, аби лобіювати свої інтереси чи інтереси певних фінансових груп, а дбати, принаймні, про інтереси нашої області і загалом України, звичайно.

Результати інтерактивного опитування. На питання «Що буде визначальним у вашому виборі 28 жовтня 2012 року» 92 глядачі відповіли, що партійність, професіоналізм – 29 глядачів, а репутацію визначальним фактором вважають 123 глядачі. Усього проголосувало 244 глядачі каналу «Нова Волинь». Голосування не є соціологічним. Воно відображає думку лише частини глядацької аудиторії.

Волинський прес-клуб