Верховна Рада прийняла постанову-відповідь на рішення Польщі щодо спільної історії двох країн. Нагадаємо, що 7 липня 2016 року Сенат Республіки Польща, а 22 липня 2016 року її Сейм ухвалили постанови «Щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1939-1945 роках». У документі йдеться, зокрема, про таке: «Сенат Республіки Польща віддає данину пам’яті громадян ІІ Речі Посполитої, по-варварськи вбитим українськими націоналістами».

Українська сторона в своїй відповіді, прийнятій за засіданні 8 вересня, наголосила, що українці та поляки вже досягли порозуміння й надали спільну політичну оцінку подіям на Волині. Народні депутати закликали парламентарів країни-сусіда припинити політизацію трагічних сторінок українсько-польської історії та зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємин.

Одним із співавторів постанови та політиком, що доповідав документ у Верховній Раді, стала віце-спікер парламенту Оксана Сироїд. Детальніше про її бачення українсько-польського питання далі.

Як Ви особисто оцінюєте постанови польської влади, у котрих фактично було визнано, що українці вчиняли стосовно поляків геноцид?

Особисто я вважаю таке рішення недалекоглядним і шкідливим передовсім для Польщі, яка залишатиметься для України стратегічним партнером. Воно є шкідливим, оскільки є некоректним як юридично, так і політично. Крім того, рішення також не відповідає тому, як сьогодні поляки почуваються стосовно України.

Більше того, я можу сказати, що, розуміючи настрої окремих польських політиків, Росія останнім часом дуже часто спекулювала на антиукраїнських настроях у Польщі. Зокрема, інспіруючи та навіть впроваджуючи акції вандалізму стосовно українських пам’ятників у Польщі. Це все супроводжувало прийняття постанови і у Сеймі, і у Сенаті.

Своїм рішенням український парламент фактично дав оцінку обом рішенням – і Сенату, і Сейму. Рішення Верховної Ради, як на мене, є правильним, тому що ми не повинні вдаватися в історію. Історія має бути залишена історикам. Політизація історії – це радянський підхід, тоталітарний підхід. Цього жодним чином не можна робити, тому що це закриває дихання демократії як такій. Ми намагалися до цього закликати і польських колег.

Закликавши до співпраці, ми переконані, що далі зможемо будувати наші стосунки так, як того потребує нинішній виклик часу, а час у нас складний. Я думаю, ми всі знаємо, що завжди у протистоянні між українцями і поляками переможцем була Росія. Тому нам важливо цього не допустити.

Якою, на Вашу думку, в цьому разі буде вигода третьої сторони?

Одразу після того, як Сейм ухвалив своє рішення, Росія ініціювала рішення Державної думи, щоби підтримати цю постанову. Щодо цього я вже зазначала польським колегам: це можна було передбачити, і це один з негативних наслідків, яке може мати таке рішення.

Беззастережно, що Росія й надалі буде спекулювати на антиукраїнських настоях у Польщі, і рішення Верховної Ради сьогодні фактично є запобіжником від цих спекуляцій. Ми хочемо показати, що не маємо найменшого наміру розгортати цей історичний дискурс, дискурс взаємних обвинувачень. Ми хочемо продемонструвати, що пам’ятаємо про жертви і з одного, і з іншого боку.

У Верховній Раді було зареєстровано проект, яким пропонувалося підняти й інший бік проблеми польсько-українських відносин, тобто утиски поляків щодо українців. Чому обрали варіант, у яких цей аспект ситуації взагалі не піднімається?

Це була позиція українських парламентарів. Я вважаю, що не заходити в частину історичних фактів – це дуже мудра позиція. Беззастережно, українці були частиною так само польської імперії, і поляки так само вчиняли масові злочини стосовно українців. Це було і в часи осадництва, і в часи армії Крайової. Це загальновідомі факти. Але ми переконані, що оцінку цим фактам повинні давати історики, а політики повинні дбати, аби історія не заважала співпраці між державами.

Я дуже тішуся, що Верховна Рада не оцінювала історичних подій. Думаю, що це би підлило масла у вогонь і дало би додаткові аргументи тим силам в Польщі, які насправді є антиукраїнськими або фінансованими та підтримуваними Росією. Я сподіваюся, рішення української сторони певною мірою також допоможе і витверезінню тих людей, які стали заручниками своєї передвиборчої риторики.

Якою, на Вашу думку, буде реакція польських депутатів на постанову парламенту?

Можу сказати, що стосовно цієї проблеми вже рік я спілкуюся з польськими депутатами, оскільки я є співголовою українсько-польської Парламентської асамблеї. Коли ми зрозуміли, що відповідне рішення можуть бути прийняті у Польщі, то докладали величезних зусиль, щоб цього не сталося. Практично всі аргументи, які я озвучую сьогодні, ми висловили і нашим польським колегам.

На жаль, вони до нас не дослухалися, і мені дуже прикро, що розгляд Сеймом цієї постанови супроводжувався такою шовіністичною та антиукраїнською риторикою. Я би сказала, що було певне сп’яніння, котре, вважаю, є дуже шкідливим передовсім для польського Сейму. Зараз я розумію, що після цього сп’яніння настає витверезіння та, певною мірою, похмілля, і голова болить у багатьох депутатів польського Сейму. Виходячи з цього, вони були готові до того, що Україна дасть оцінку їхнім рішенням.

Сьогодні українська сторона ставить крапку в цьому питанні чи будуть ще якісь обговорення з польською стороною?

По-перше, це рішення зробило нас сильнішими. Будь-яке наступне рішення, яке стосуватиметься Польщі, як на мене, вже розглядатиметься з висоти цього рішення. По-друге, я переконана, що ми ніколи не повернемось до перегляду історичних подій і не будемо вдаватися до будь-яких політичних оцінок історичних подій. По-третє, певна, що у нас буде ще багато спільних політичних заяв, але які будуть базуватися на спільних інтересах.

Самопоміч