Українська льотчиця Надія Савченко, котра потрапила в полон і переправлена до Росії, де їй висунули звинувачення у пособництві вбивству журналістів ВГТРК, без перебільшення стала національною героїнею. «Перебуваючи в заручниках, вона продемонструвала справжній, сильний, бойовий український дух військовослужбовця, який не зраджує Батьківщину», — заявив глава держави Петро Порошенко. У численних коментарях користувачів звучать заклики звільнити і навіть назвати ім´ям Надії вулицю, аби «вороги шарахалися навіть від її тіні».

Не залишаються осторонь і інтернет-тролі. Їхні образливі вислови зводяться переважно до маскулінної зовнішності Надії та її не жіночої професії. «Що може милу, чарівну дівчину з симпатичною, привабливою зовнішністю змусити кинути свою професію, роботу моделі, взяти в руки зброю і піти стріляти в людей? По-моєму, не можна виправдати людину, яка йде вбивати інших тільки тому, що їй подобається ця професія і за неї платять. Жінка-солдат ... що може бути суперечливіше?» — ось, мабуть, найтолерантніший коментар інтернет-користувачки Elenia.

І цей коментар змушує занепокоїтися про те, що в умовах інформаційної війни можуть бути спроби дегероїзувати і дегуманізувати образ Надії Савченко. Адже навколо цього образу дуже легко спекулювати на делікатні теми, до яких вразливе наше поки ще гендерно далеко не чутливе суспільство. По-перше, на тему ЛГБТ («Кончіта Вурст більше схожа на жінку, ніж це створення», — озивається про Надію один із недоброзичливців). Згадаймо, як активно у пропаганді проти євроінтеграції України використовувався фактор секс-меншин. По-друге, на тему стереотипів про «жіночі» і «чоловічі» соціальні ролі («Їй би дітей народжувати, а вона — людей вбивати», — слова ще одного недоброзичливця). «Стереотипи — це теж зброя. Адже вони переводять у норми різні упередження і сторіччями виплекану дурість. Цілком імовірно, що маскулінний образ Надії Савченко може бути використаний в цьому плані», — погоджується з «k:» радник міністра соціальної політики України з гендерних питань Лариса Кобелянська.

Стереотипи дійсно виявляються сильними навіть у професійному середовищі, а не тільки на побутовому рівні. «Скажу відверто. Мої колишні колеги, з якими спілкуюся, по-різному коментують ситуацію з Надією Савченко. Дехто з чоловіків дозволяє собі вислови, мовляв, чого вона поперлися на схід, що вона там забула? І це говорять чоловіки, які сидять у тилу!» — Розповіла «k:» Наталія Дубчак, майор у відставці, колишній радник міністра оборони України з питань гендерної політики на громадських засадах.

На чоловічій території

«Коли кілька років тому ми досліджували питання про кар´єрні можливості для жінок у збройних силах, міліції, прикордонних військах, помітила, що в цих сферах діє та ж установка, яка перешкоджає появі більшої кількості жінок у парламенті. Адже там справа зовсім не в тому, що жінки гірше за чоловіків справляються з розробкою законопроектів, а в тому, що вони ступають на «чоловічу територію», і чоловіки її обороняють», — зауважила Лариса Кобелянська. За її словами, ще кілька років тому жінки, котрі служили в армії за контрактом, мали право займати лише 1% офіцерських посад. Потім був наказ, що розширює список цих посад, але жінок на них значно менше, ніж чоловіків. «Це не питання жінок, це питання системи», — констатує Лариса Кобелянська.

За даними Міністерства оборони України, 2013 року майже третину (27%) військовослужбовців-контрактників у нас становили жінки. «У 2006 році ми були взагалі мало не на третьому місці в світі за кількістю жінок у збройних силах, поступаючись лише США та Росії», — зазначила Наталія Дубчак.

«Часто в армію ідуть дружини військовослужбовців, оскільки це для них найкомфортніша можливість працевлаштуватися. Іноді (особливо якщо йдеться про військово-морські сили) на вибір впливають сімейні традиції, наприклад, коли дочка вирішує служити в армії, тому що її батько і дідусь були офіцерами. Але зазвичай головним є економічний чинник», — розповів «k:» фахівець з гендерних питань Михайло Корюкалов. «Грошове забезпечення військовослужбовців і сьогодні залишає бажати кращого. Для юнаків служба за контрактом таки означає не дуже перспективну роботу і зарплату. Але для жінок, особливо які проживають у регіонах, це передбачає певну фінансову стабільність, тому вони і влаштовуються в армію за контрактом», — зауважила Наталія Дубчак.

Що ж до самої служби, то, за словами експерта, давно минули ті часи, коли жінкам робили поблажки, — вони служать нарівні з чоловіками. «За нашим законодавством, у разі оголошення воєнного стану або (як сталося у нас) мобілізації жінки-військовослужбовці, які мають неповнолітніх дітей, мають право написати рапорт про звільнення зі Збройних Сил. Якщо ж вони не звільняються, то їх відправляють туди, де вони потрібні, нарівні з чоловіками. Це — професія. Наскільки мені відомо з приватних бесід, лише в поодиноких випадках жінки писали рапорт, щоб не вирушати в зону АТО», — розповіла Наталя Дубчак.

Урятувати громадянина

Система опирається і в разі, якщо жінки-військовослужбовці, навіть маючи відповідну підготовку, бажають брати участь у місіях миротворчих контингентів. «Досі на рівні Міноборони є внутрішні інструкції, що суперечать Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», у яких прописано, що представниками жіночої статі миротворчий контингент не комплектується. Така заборона з´явилася після того, як кілька років тому в Іраку загинула жінка-санітарний інструктор. Це проблема, оскільки резолюція 1325 Ради безпеки ООН, навпаки, вимагає збільшення чисельності жінок у миротворчих контингентах», — наголосила Наталія Дубчак. За її словами, щось подібне сталося і з Надією Савченко, яку керівництво відмовлялося відправляти в зону АТО. Щоб потрапити туди, вона взяла відпустку.

Але якщо Надія, як мужня людина, сама зробила свій вибір, чи слід надавати особливого значення її звільненню тільки тому, що вона — жінка?
«Є низка конвенцій, що вимагають гуманного ставлення до всіх військовополонених, незалежно від статі. Те, як поводяться із Савченко в Росії, є порушенням цих конвенцій», — зазначив Михайло Корюкалов. «Я колись спілкувалася із Надією і, знаючи її характер, можу припустити, що їй би не хотілося стільки уваги до своєї персони. Але давайте згадаємо випадок з ізраїльським капралом Гіладом Шалітом, котрий потрапив у полон до палестинських бойовиків. 2011 року Ізраїль обміняв його одного на понад тисячу палестинських ув´язнених, звинувачених ізраїльським судом у тероризмі. Таким чином держава показала ставлення до життя свого громадянина — і це при тому, що в Ізраїлі під час військових операцій гине велика кількість цивільного населення. Так само і у випадку з Надією Савченко треба акцентувати увагу не на тому, що вона жінка, а на тому, що українська держава зобов´язана захищати, відстоювати своїх громадян, боротися за них», — упевнена Наталя Дубчак.

Юрій Рибачук

Коментарі: Кіровоград