Народний депутат Світлана Заліщук у студії Радіо Hayat розповіла журналістові Оксані Беляковій про проблему окупації Криму і про можливі варіанти процесу його повернення.

Радіо Hayat: Розкажіть, звідки ви родом?

Світлана Заліщук: Я взагалі родом з Черкащини, з міста Жашкова, де я жила і навчалася в середній школі. Після того я вступила до університету журналістики в Київ, тут залишилася працювати і жити.

Так сталося, що на четвертий курс мого життя припала Помаранчева Революція, я тоді працювала журналістом на «5 каналі». Пізніше працювала в уряді разом з першим віце-прем’єром з європейської інтеграції.

Коли розпочалися розчарування і в уряді, і в суспільстві, я пішла в громадській сектор, і окрім напрямку реінтеграції в ЄС та НАТО, ми займалися проектами, пов’язаними з боротьбою з корупцією.

Коли президентом став Янукович, роботи стало більше у сфері цензури, в сфері порушення прав людини, та й корупція була провідною темою.

Після Революції Гідності ми з колегами з громадського сектору вирішили балотуватися в парламент. Тоді ми були одним середовищем, але пішли в різні фракції та різні партії. Тим не менше, нам вдалося об’єднатися в парламенті в групу, яка називається «Єврооптимісти», де ми відстоюємо ідеї європейської інтеграції.

Радіо Hayat: Як ви пояснили своїм близьким, чому ви йдете в політику? Адже це робота з величезним навантаженням – 24 години на добу.

Світлана Заліщук: Мої близькі не бачили мене і коли я займалася журналістикою. На «5 каналі» моя ранкова зміна починалася о 6 ранку, і це означало, що на роботі треба бути о 03:30. Тому в мене іноді не існувало ночей, адже я навчалася в другу зміну в університеті. Тому робота журналістикою займає не менше часу, ніж політика.

Те, що я пішла в політику, було логічним наступним кроком після громадської діяльності. Ми вимагали змін поза системою, ми критикували систему, але в якийсь момент після Євромайдану стало зрозуміло, що потрібні люди в системі, які можуть її змінювати.

Радіо Hayat: Як вам живеться в чоловічому світі політики і парламенту? Чи є там момент чоловічого шовінізму?

Світлана Заліщук: Дійсно, в нашому парламенті всього 12% жінок, а 82% - чоловіків. Відповідно до однієї з Конвенцій Ради Європи, ми повинні збільшувати цю квоту, принаймні до 30%.

Безумовно, традиційно політика – це чоловіча професія. Ще сто років тому жінки навіть не мали права голосу, вони не мали права не тільки творити політику, але й визначати її, тобто вибирати своїх представників до парламенту.

Зараз історія зовсім інша, але проблем в цій сфері дуже багато. Коли я прийшла до парламенту, то долучилася до міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», яке було створене в минулому парламенті. Там ми намагаємося в різний спосіб пробити ці скляні стелі, якими називають перешкоди для жінок в професійному та кар’єрному сенсі. По-перше, це виборчі квоти. Ми зараз боремося за те, щоб в законодавстві з’явився обов’язок для партій – мати 30% жінок в їхніх списках. Так само ми боремося за законодавство щодо протидії домашньому насильству, я зараз говорю про ратифікацію Стамбульської конвенції. Крім того, ми відстоюємо право жінок на професію. В нас є постанова Міністерства охорони здоров’я ще Радянського Союзу, яка забороняє жінкам 500 професій. Наприклад, жінкам не можна працювати в шахтах, не можна бути водієм вантажівок. Хоча багато жінок працюють на цих посадах, але не захищені законодавством.

Жіночий голос дуже потрібен українському політикуму і суспільству загалом. Після початку війни і окупації роль жінки, на мою думку, дуже зросла.

Радіо Hayat: Як ви бачите процес повернення Криму? І не тільки території, а й людей.

Світлана Заліщук: Країна повинна мати стратегію. Для мене ця стратегія базується на кількох принципах. Наразі потрібно зробити надзвичайно високою ціну окупації для режиму Путіна. Потім, коли відбудеться кінець режиму Путіна, для нас відкриється вікно можливостей реінтеграції Криму, звільнення кримськотатарського народу від тоталітарного тиску. Ця робота повинна йти в кількох напрямках. Перший – це наш дипломатичний шлях, робота з усіма міжнародними організаціями щодо моніторингу прав людини. Нещодавно був опублікований звіт ООН за три роки, в якому викладені всі проблеми, з якими зіштовхуються не тільки кримські татари, але й інші етноси, які проживають на території Криму. Вони там обмежені в правах правосуддя, в захисті своїх прав, в захисті своєї мови, пересування, навчання та політичної діяльності. Це дуже важливо - продовжувати роботу на таких майданчиках.

Другий момент – нам потрібно активізувати, можливо, нові міжнародні правові механізми для того, щоб відстоювати деокупацію Криму. Міністр закордонних справ Павло Клімкін ініціював робочу групу, в яку увійшли представники міжнародної організації ООН, щодо деокупації Криму.

Ви знаєте, що деокупація Криму не є частиною Мінського формату, її там не обговорюють, і саме тому нам потрібен альтернативний майданчик, де ця тема буде постійною в полі зору наших міжнародних партнерів.

Третій момент – нам потрібно відстежувати всі порушення санкцій, які були накладені Україною і міжнародною спільнотою. Наприклад, в Крим заходять судна, або на півострові працюють міжнародні приватні компанії з російським бізнесом. Нам потрібно відстежувати такі порушення, і подавати позови до міжнародних судів.

Наступне – це міжнародні судові інструменти. Є Міжнародний суд ООН, де наша держава судиться з Росією. І в рамках цього судового процесу вже було попереднє рішення щодо зняття заборони на діяльність Меджлісу. На жаль, це рішення не виконується. І тут постає питання перед нашими міжнародними партнерами: якщо найвища судова інстанція в світі не має інструментів впливу на агресора і не може забезпечити те, щоб міжнародне право працювало, то які є методи, щоб змусити Росію це робити. Це питання зараз стоїть дуже гостро, ми чекаємо подальшого розгляду. Поки що це попереднє рішення, має бути ще вердикт протягом нетривалого часу.

Окрім міжнародних чинників, нам і в середині країни потрібно робити свою роботу. Президент взяв зобов’язання внести зміни до Конституції щодо проголошення Кримськотатарської автономії. Зараз працює робоча група в складі конституційної комісії, до якої долучені і депутати, і представники Адміністрації президента, і експерти. І є вже певний продукт в письмовому вигляді. Для мене дуже важливо, щоб ця політична воля була реалізована. Це наша відповідь кримськотатарському народу, що ми визнаємо їхнє право на самовизначення, і ми цінуємо те, що вони борються за Крим, можливо, більше, ніж будь-хто з нас.

Нам потрібно також працювати на людському рівні. Я знаю, що сім’ї кримськотатарських політв’язнів переживають дуже складні часи, в них часто бракує грошей навіть на адвокатів. Я спілкувалася з кількома родинами таких політв’язнів, і знаю, як складно їм збирати гроші. Українська держава, на жаль, не забезпечує ці фінанси для оплати рахунків адвокатів, які представляють їхні інтереси. Тому людей можна просити допомагати просто грошима для того, щоб підтримати наших політв’язнів.

Радіо Hayat: Дуже болісно чути, що спочатку потрібно налагодити справи на Донбасі, а Крим поки залишимо за дужками, тому що в нас немає можливості одночасно вирішувати ці дві проблеми. Що ви скажете з цього приводу?

Світлана Заліщук: Відкладення цього питання за дужки зменшує шанси на його вирішення навіть в далекій перспективі. І я вважаю, що стратегічно це велика помилка - підтримувати таку дискусію. Я розумію, що в нас є інструмент Мінських домовленостей, в яких нам потрібно працювати, але це жодним чином не виключає того, що нам потрібно вести діалог про Крим.

Я ціную позицію спецпредставника США Курта Волкера, який заявляє, що Крим не може бути поза порядком денним. Ми говоримо про окупацію України, і Крим – така сама територія, як і Донбас.

Радіо Hayat: Деякі експерти говорять, що активні рухи «єврооптимістів» нагадують передвиборчу лихоманку, але президент нас запевнив, що ніяких дострокових виборів не буде. Яка ваша позиція з цього приводу?

Світлана Заліщук: Я тільки згадаю, що об’єднання «Єврооптимісти» ми створили ще задовго до того, як парламент був сформований. Тому це не пов’язано з якимись передвиборчими настроями.

Що стосується дострокових виборів, я не бачу зараз можливості для того, щоб вони відбулися. В нинішніх політичних обставинах вони будуть навіть шкідливими для України. Я критично ставлюся до багатьох політик Петра Порошенка, зокрема, через брак волі проводити виборчу реформу, створювати Антикорупційний суд, забирати в близького кола людей можливість впливати на судові рішення тощо. Але я вважаю, що на сьогоднішній день дочасні вибори виграють радикали. Адже я не бачу в політичній ніші тієї сили, яка об’єднає демократичних та проєвропейських політиків, і матиме більшість підтримки в суспільстві. А лише за таких умов ці вибори дали б нову якість парламенту.

Крім того, я бачу великий ризик в тім, що такими дестабілізаційними процесами може скористатися Росія, п’ята колона та провокатори. В таких умовах втримати стабільність і мир буде дуже складно. Тому я думаю, що треба працювати на конструктив, збирати сили і тиснути на політиків, на президента, на прем’єра, на парламент щодо вирішення певних проблем. Є коаліційна угода, є передвиборчі програми, де вони обіцяли виборчу реформу, скасування депутатської недоторканності і так далі. Якщо не виконують, давайте збиратися на акції протесту, на круглі столи, закидати їх питаннями, тобто – не розслаблятися. Разом з тим потрібно будувати інституції, яким будуть вірити люди і бачити в них альтернативу і перспективу.

Радіо Hayat: Що ви скажете на тему втоми європейської спільноти від українських проблем – неможливості подолати корупцію, неможливості впровадити реформи? Чи цікавиться пересічний європейський громадяни ситуацією в Україні?

Світлана Заліщук: Я думаю, що несправедливо буде казати, що в нас зовсім немає результатів. Я бачу, що імунна система українського суспільства стала несумісною з прийняттям тоталітаризму. Також ми дуже міцно стали на колії європейської євроатлантичної інтеграції. Все ж таки в нас вже немає віз, ми вже підписали річну національну програму під егідою НАТО, де виконуємо наші зобов’язання щодо відповідності стандартів Альянсу. Я говорю не тільки про армію, а й про цивільну систему. Ми так само виконуємо Угоду про асоціацію, ми переорієнтували значну частину нашої економіки на європейський ринок, і зараз ми розширюємо зону вільної торгівлі. Можна також згадати електронні декларації, роботу Національного антикорупційного бюро, безпрецедентні розслідування тощо. А це величезний результат, і його не можна порівняти з результатом наших сусідів. Три роки тому вірмени, білоруси, українці були дуже поруч, але сьогодні ми – зовсім інша держава.

Інша справа – цього все одно недостатньо. Ми рухаємося не з тією швидкістю, яку нам обіцяли, і це потребує роботи.

Ви кажете про розчарування та втому, і я думаю, що це побічний ефект всіх цих політичних процесів. Великі очікування породжують глибоке розчарування. Зараз дуже мало людей в політиці, яким би хотілося довірити долю держави, які б відповідали тим проголошеним завданням. Ми це бачимо і вчимося на своїх власних помилках.

Проте в нас немає часу на розчарування. Треба діяти проактивно, я бачу вихід лише в цьому.

QHA