Президент Польщі Броніслав Коморовський цього тижня офіційно затвердив новий склад уряду Еви Копач. Після отримання вотуму довіри у Сеймі 1 жовтня він вирушить у нетривале річне "плавання". Вже восени 2015 року у Польщі відбудуться чергові парламентські вибори, і невідомо, хто з них вийде переможцем - ліберальна “Громадянська платформа” чи право-консервативна “Право і Справедливість”. Утім, важливо розібратися: яким буде ставлення цього уряду до України і ситуації на сході країни.

Новообраний польський прем'єр Ева Копач вирішила кардинально не міняти "коней на переправі", і тому внесла незначні персональні корективи в попередній уряд Дональда Туска. Рада міністрів Польщі оновилася менш ніж на третину: з 20-ти членів уряду у ній з'явилося шість нових облич включно з прем'єром Копач. Нових керівників отримали міністерства юстиції, внутрішніх справ, адміністрації і цифрових технологій, інфраструктури і регіонального розвитку, а також закордонних справ.

Кілька з призначених міністрів тільки з натяжкою можна назвати "новими", адже раніше вони вже працювали в уряді. Йдеться, зокрема, про нинішнього главу МЗС Польщі Гжегожа Схетину, який упродовж 2007-2009 років обіймав посаду міністра внутрішніх справ країни, а також про міністра юстиції Цезарія Грабарчика, який в 2007-2011 роках був міністром інфраструктури.

Характерною особливістю цього польського уряду, без сумніву, буде його “жіноче обличчя”, адже представниці слабкої статі чи не вперше в історії займають більше третини міністерських посад.

Ще однією цікавинкою є те, що "старий" міністр національної оборони Польщі Томаш Сємоняк додатково отримав посаду віце-прем'єра. Це означає, що в польському уряді, очевидно, з огляду на агресію Росії в Україні, додатково вирішили зробити пріоритетним напрям забезпечення обороноздатності й модернізації збройних сил країни.

У політичній кар'єрі "новоспеченої" голови Ради міністрів Польщі минула п'ятниця, 19 вересня, була не найкращим днем. Це стало зрозуміло з фрази, необережно кинутої екс-прем'єром Туском у бік близьких соратників, яку перехопив один із польських телеканалів. “Я говорив з нею (Копач), вона почуває себе розбитою”, - сказав Туск. Не всім було зрозуміло, від чого мала почуватися “розбитою” Копач. Одні це пов'язують з плутаниною під час представлення одного з міністрів, інші - з її заявами про зовнішню політику країни, що залишили двояке враження у політиків, експертів та ЗМІ.

Ідеться про запитання щодо продажу Польщею зброї Україні, відповідь на яке трактували по-різному. Копач спочатку підкреслила, що Польща має діяти як "розумна жінка", дбаючи, насамперед, про безпеку власного дому та найближчих осіб, тобто інтереси країни. Отже, за її словами, Польща не повинна наражати себе на небезпеку, а тому на міжнародній арені у справі України слід діяти солідарно з ЄС.

Натомість, потім вона наголосила, що у світі, де багато конфліктів, слід обирати "чия сорочка є ближчою до тіла", а тому потрібно підтримувати Україну в конфлікті з Росією. Політичні опоненти відразу звинуватили Копач у невиправданій нині політиці "ізоляціонізму". Потім соратники Копач наголошували, що її слова неправильно сприйняли.

Зокрема, віце-прем'єр, міністр оборони Сємоняк підкреслив, що Копач добре знає ситуацію на Сході, розуміє, що тема кризи в Україні має бути не польською, а європейською проблемою. За словами Сємоняка, він сам попросив главу уряду прямо не відповідати на питання щодо продажу зброї Україні. Утім, міністр оборони відразу ж запевнив, що Польща готова продавати Києву зброю, а польські оборонні підприємства "ні про що інше і не мріють, як про продаж кому-небудь зброї".
Загалом, важко висувати претензії до прем'єр-міністра Копач, яка до цього займала посади міністра охорони здоров'я і маршалка Сейму, відтак займалася, в основному, внутрішньою політикою. Не можна судити про її ставлення до України на підставі одного, можливо, не зовсім вдалого висловлювання. Натомість, знаковим у цьому контексті буде виступ Копач 1 жовтня у Сеймі з річною програмою дій уряду. Можна очікувати, що цього разу вона детальніше зупиниться на ситуації в Україні і позиції польського уряду щодо українсько-російського конфлікту.

Окремо варто сказати про призначення главою МЗС Польщі Гжегожа Схетини, який був міністром внутрішніх справ, маршалком Сейму, а останнім часом - головою комісії нижньої палати парламенту у закордонних справах. На відміну від свого попередника Радослава Сікорського, Схетина не буде таким яскравим промовцем на міжнародних форумах і ньюсмейкером, не буде триматися "в авангарді" європейської зовнішньої політики (як про Сікорського говорив глава МЗС Литви Лінас Лінкявічус). Проте нового очільника польської дипломатії сміливо можна називати другом України і прихильником інтеграції Києва із Заходом.

Саме Схетина на чолі групи депутатів польського Сейму у перші дні грудня, а отже задовго до падіння режиму Януковича, з трибуни Євромайдану під вигуки "Польща, Польща" переконував українців, що "Двері України до Європи завжди є відчиненими", і Варшава підтримуватиме Київ на цьому шляху. Той сміливий візит Схетини і його колег до Києва багато хто в Польщі тоді називав дуже суперечливим і навіть політично недоцільним. Адже на той момент представник законодавчого органу Польщі фактично виступив проти діючої в Україні влади. Схетина добре розуміє складну нинішню ситуацію в Україні і не випадково своє призначення на посаду глави МЗС Польщі називає "викликом", особливо у контексті подій за східним кордоном Польщі. Під час неодноразових виступів на польському телебаченні новий глава МЗС Польщі підтримував дії Заходу щодо Росії у відповідь на агресію Кремля проти України, зокрема введення економічних санкцій.

Хотілося б сподіватися, що у питанні підтримки України на зовнішньополітичній арені Схетина й надалі залишатиметься таким же сміливим і безкомпромісним, як на грудневому Євромайдані.

У Польщі зараз поширена думка, що з призначенням Схетини на посаду глави МЗС країни, більший вплив на зовнішньополітичні дії отримає президент Броніслав Коморовський. Президентська канцелярія, щоб розвіяти спекуляції на цю тему, підтвердила: зовнішня політика є конституційною прерогативою глави держави.
Враховуючи активність Коморовського на українському напрямі, його постійну та безапеляційну підтримку Києва у конфлікті з Москвою, можна не сумніватися, що політика щодо України з призначенням нового уряду кардинально не переглядатиметься.

Юрій Банахевич, Варшава.

УКРІНФОРМ