Віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд коментує обговорення законопроекту щодо реінтеграції Донбасу: «Якщо ми кажемо про реінтеграцію, то беремо на себе і юридичну, і фінансову відповідальність за наслідки російської агресії. Тобто, після прийняття рішення щодо реінтеграції ми не доведемо провину російської федерації. Що я зауважила. Так цікаво обговорювати те, чого не існує. Коли ми готували свій проект закону про окуповані території, то відкрили його для всіх, попри критику обговорили з правозахисними організаціями, з міжнародними організаціями. А тут виявляється є якийсь проект закону «Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету на окупованих районах Донбасу», який ніхто не бачив, але всі обговорюють уже впродовж місяця. Я перепрошую, а про що ми говоримо? Що є предметом дискусії?

Реінтеграцію чого та на якій основі? Якщо ми кажемо, що нам треба реінтегрувати Донбас, виходить, Донбас був дезінтегрований?

Зауважу, що ці люди, які пропонують реінтеграцію, публічно з трибуни кажуть, що був агресор, Росія напала, забрала в нас Донбас, то, відповідно, має бути рішення про деокупацію, а не реінтеграцію. Це важливо для України, тому що матиме юридичні наслідки. Якщо ми кажемо про реінтеграцію, то беремо на себе і юридичну, і фінансову відповідальність за наслідки російської агресії. Тобто, після прийняття рішення щодо реінтеграції ми не доведемо провину федерації.

Тож, по-перше, треба визнати ці території окупованими. У цьому визнанні допоможе проект закону, який зареєструвала «Самопоміч» ще два роки тому, та який був опрацьований у парламенті та з представниками органів виконавчої влади. Цей документ якраз засвічує те, що Росія окупувала території, і маємо такі-то результати.

По-друге, зараз нам завуальовано кажуть, що «ми повинні знайти формат, який дозволить вести бойові дії». Насправді ж йдеться про уникнення відповідальності для командування та, на жаль, величезну відповідальність для солдат.

Якими є наслідки так званої антитерористичної операції та того, що не було введено воєнний стан і запроваджено правильні процедури? Ми маємо ситуацію, коли всередині у мирний час наші солдати воюють. Однак застосовувати зброю та Збройні сили всередині держави заборонено Конституцією. Ви розумієте, під чим ходять наші солдати? Вони це розуміють та кажуть: «А якщо до нас прийдуть та запитають, що ми робили з танками посеред України у 2014 році, чим ви нас будете захищати? Мінськими домовленостями?» Тож інших форматів, крім воєнного стану, немає.

Якщо ви подивитеся на застосування Збройних сил України впродовж трьох років, на те, хто віддавав команду, то скажіть мені, хто несе відповідальність за Дебальцево, Іловайськ, Савур-Могилу? Речник антитерористичної операції? Кого ви можете назвати з командирів?

У нас є Верховний Головнокомандувач і є Головнокомандувач. Ми обираємо Президента України, зокрема, як Верховного Головнокомандувача для умов війни. Ми маємо умови війни. Який ще може бути спеціальний режим застосування Збройних сил України? Ми можемо придумати що завгодно, але якщо де-факто триває війна та бойові діє, то є дві людини, які, відповідно до Конституції, повинні нести за це відповідальність – Головнокомандувач та Верховний Головнокомандувач. А всі інші режими, я перепрошую, необхідні для того, щоби відповідальність за це не нести. І не треба шукати гібридних режимів та гібридного патріотизму, аби уникати відповідальності.

По-третє, всі говорять про політику реінтеграції Донбасу. Я перепрошую, а Крим ми не збираємося повертати? Стратегія стосовно Криму та стосовно Донбасу має бути однаковою. Справа в тому, що розділення питання Криму та питання окупованої Донеччини та Луганщини для нас означає програти війну, тому що у такий спосіб ми фактично погоджуємося з незаконною анексією півострова. Поєднання окупації цих двох частин для нас є силою, тому що ми зможемо боротися за обидві території.

Я скажу відверто: в окупованому Криму ми маємо не менше, а, може, і більше пасіонарного українського населення і серед українців, і серед кримських татар, ніж, можливо, на жаль, на окупованому Донбасі. Про це багато хто говорить у непублічній площині, але у публічній площині мало хто згадує про людей, яких ми залишили під окупацією в Криму, і які абсолютно очікують повернення півострова до України.

Не треба мати ілюзій, що окуповані території Донбасу повернути легше. Однаково, тому що і там, і там ситуацію контролює Росія. У тому і річ, що коли нас змушують порівнювати, то створюють ілюзію, що начебто на Донбасі є інша влада, ніж у Криму. Немає там іншої влади.

Відновити суверенітет і на тій, і на тій території ми зможемо тільки, коли федерація захоче або вимушена буде її покинути. І не треба думати, що це може відбутися лише через те, що буде прийнятий закон про реінтеграцію».

Самопоміч