Напередодні 8 березня "Політклуб Віталія Портникова" вирішив поговорити про гендерні проблеми, про те, як стать і соціальні стереотипи, з нею пов’язані, впливають на життя кожного.

За місцем жінки в соціумі можна визначити рівень розвитку самого суспільства, а повага або неповага до неї є тестом на зрілість нації. Хто повинен забезпечувати гендерну рівність – держава, політичні партії чи кожен мусить домагатися власних прав особисто?

Ці та інші проблеми з Віталієм Портниковим обговорювали політики, громадські діячі, крівники міжнародних організацій, політологи й журналісти.

Гості програми: народний депутат (УДАР) Ірина Геращенко, народний депутат (ВО “Батьківщина”) Ксенія Ляпіна, народний депутат (ВО “Батьківщина”) Леся Оробець, народний депутат 3-6 скликань Олена Бондаренко, радник прем’єр-міністра з гендерних питань Лариса Кобелянська, головний редактор журналу “Публичные люди” Наталія Влащенко, президент фонду “Європа XXI” Галина Усатенко, директор Інформаційно-консультативного жіночого центру Галина Суслова, ГО “Європейський обмін” у Берліні Стефані Шиффер, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру “ЛА-Страда Україна” Катерина Левченко, національна програмна координатора програми ООН Жінки Оксана Кисельова, політолог Юлія Комарова, політолог Андреас Умланд, Олесь Савенок з Інформаційно-консультаційного жіночого центру, представниця Демократичного альянсу жінок Христина Галецька, представниця Центру досліджень суспільства Дарина Коркач, голова жіночої організації Демократичного альянсу Наталія Король, журналіст Наталія Гуменюк.

Гендерна проблематика

Ірина Геращенко: Сучасна влада – це ті чоловіки, які не терплять конкуренції

– Чому жінки так мало представлені у владі? Тут є три проблеми. Перша – соціально-економічна ситуація. Друга – абсолютний сексизм української влади. Треба віддати належне, що всі лідери сьогоднішні української влади дозволили собі некоректні, хамські, брутальні вислови щодо соціально активних жінок, вони ненавидять соціально активних жінок. Третє – це суспільні стереотипи, що гендерні питання є думкою лише двадцяти жіночок-кар’єристок…

Сучасна українська влада така жорстока тільки тому, що вона дуже чоловіча, більше того – вона закомплексовано-чоловіча. Це ті чоловіки, які не терплять конкуренції.

Лариса Кобелянська: Нинішні 10% жінок у парламенті – це найнижчий відсоток у Європі

– Комерціалізація 8 березня і є однією з тих ширм, за якими ховається абсолютна недолугість суспільства вирішувати проблеми, які є насправді. Один раз на рік можна присвятити кілька програм жінкам, витратитися на квіти…

У нас лише 12% жінок є керівниками підприємств, і лише 2% – керівниками крупних підприємств. Це свідчить про те, що жінки не мають ресурсу, потрібного, щоби йти в політику. Бо наразі наша політика є такою, що туди треба йти з ресурсом, аби його збільшити. І нинішні 10% жінок у парламенті (найвищий показник за роки незалежності) – це найнижчий відсоток у Європі. Водночас у нас найвищий рівень освіченості жінок. Ніде у світі немає такої диспропорції, як у нас.

Олена Бондаренко: Жінка має говорити правду

– Доки не буде прозорості внутрішньопартійних стосунків, доти не буде ламання стереотипів. Поки не буде державного фінансування партій, доти спокуса продавати округи, продавати місця в списку обов’язково буде.

І доки жінка не візьме на себе сміливість говорити правду, в тому числі і своїм однодумцям, а не лише опонентам, не буде жодних змін.

Наталія Влащенко: Йдіть у політику і беріть владу

– Часто проблеми, які вважають гендерними, насправді виявляються наслідком загальних ментальних проблем у державі. Ви ніколи не змусите чоловіків ставитися до вас так, як вони ставляться до себе. Хочете мати владу? Йдіть у політику і беріть її, іншого способу немає.

Ксенія Ляпіна: Ми маємо той самий радянський штиб: третій секретар райкому – жінка

– Де в нас найбільші проблеми? В політиці й державному управлінні. Чому? Бо наше державне управління не змінилося за двадцять років. Ми маємо той самий радянський штиб: третій секретар райкому – жінка. Це культура, мистецтво, може, діти, освіта, виховання. Рішення мали приймати чоловіки, це залишилося стереотипом, який дуже складно долати. І щоби пробитися, жінка мусить бути настільки енергійною, що справді здається, ніби її в десять разів більше, ніж одного чоловіка. Гендерна проблема – це один з аспектів тієї радянщини, якої ми не здолали.

У нас на фасаді все красиво – фасадна дерегуляція, фасадна демократія, фасадна гендерна політика. А фасад відвалиться – страшно буде…

Галина Усатенко: Школа

– У школі 84% вчителів – жінки. 16% – чоловіки, і то вони займають переважно керівні посади. А саме школа закладає основи можливості окреслити мрію і мати можливість для її реалізації.

Галина Суслова: Ми подавали в суд на прем’єра за “не женское дело"

– З гендерної проблематики все починається і часом нею закінчується. Три роки тому були дуже сильні дзвоники. Ми тоді подали в суд на прем’єр-міністра України за його слова “не женское это дело – реформы в Украине проводить”. Ми написали листа, зверталися до наших депутатів, ми казали – це перші дзвоники, потім прийдуть за вами. Нас не хотіли слухати…

Стефані Шиффер: Добровільно не вийде

– Треба починати з квот – це міжнародний досвід. Німецький досвід сумний – добровільні домовленості не працюють, бо це питання доступу до влади, до ресурсів, до грошей. Їх добровільно ніхто не віддає.

Катерина Левченко: Гендер – це не стать

– Мова йде не про жінок і чоловіків як біологічну стать, а про ті системні проблеми і гендерні ролі, які накладаються на представників певної статі.

Гендер – це не стать.

Насправді окрім того, що кожен з нас є за статтю чоловіком чи жінкою, є певні гендерні ролі, які здебільшого належать до чоловіків або жінок. І за тими ролями дискримінують людей.

Оксана Кисельова: Кожна особа має право бути вільною від стереотипів

– Демократичний розвиток – це розширення можливостей будь-якої особи для самореалізації. Нав’язані гендерні стереотипи обмежують свободу як чоловіків, так і жінок. Тому важливе розширення можливостей як розширення кола свободи.

Кожна особа має право бути вільною від стереотипів, які нав’язує суспільство.

Леся Оробець: Чоловікам у цій державі не легше

– Насправді це дискусія про те, як нам використати весь потенціал нашого суспільства, люблячи один одного і поважаючи. В чоловіків у цій державі проблем не менше, ніж у жінок. Інакше якого дідька вони жили б на 12 років менше ніж жінки, в середньому? Тому має бути суспільний договір. Я вірю в татусів – у батьків, в яких є доньки.

Олесь Савенок: 90% самогубств – це чоловіки

– Не можна говорити, що становище чоловіків в Україні зараз чудове. 90% самогубств – це чоловіки.

Може, справа у вихованні, у тих гендерних ролях, які нав’язують чоловікам і жінкам?

90% робочих місць, створених у ХХІ столітті, зайняті жінками – тобто жінки більш адаптовані до цієї кризової ситуації.

Андреас Умланд: Європа є атисексистською

– В Україні та інших пострадянських країнах гендерні питання часто вважають гуманітарними, соціальними, не надто важливими. Але якщо в Україні зараз ідеться про цивілізаційний вибір, то Європа є атисексистською. І для європейських оглядачів те, що у першому уряді Януковича не виявилося жінок, було дуже поганою ознакою.

Юлія Комарова: Статути

– Партійні програми всі різні, однак партійні статути типові і там є норма – одна людина від молодіжного крила й одна від жіночого крила. Навіщо робити такі потужні жіночі рухи, якщо тільки одна людина може мати можливість себе реалізувати? Тому рішення потрібне як на рівні парламентських квот, так і на рівні таких внутрішніх розпоряджень і документів.

Віталій Портников: Ситуація трагічна, дуже радянська, феодальна

– Ця проблема демонструє незрілість нашого суспільства. Вона показує на зрозумілому рівні відсутність поваги до людини іншої статі. Хоча у сучасному світі і борщ, і зарплата часто в одних руках знаходяться – це правда і водночас величезна трагедія чоловіків…

Ситуація трагічна, дуже радянська, феодальна, яка може бути однією з відповідей, чому ми взагалі так живемо, чому в нас така влада, таке суспільство, такий устрій, такі сім’ї і така освіта. Бо немає фундаментальних речей, на яких будується суспільство. Немає поваги до іншого – тобто немає поваги до себе. Немає бажання захистити іншого – немає бажання захистити себе. І в цій атмосфері неповаги українське суспільство існувало й зараз існує.

ТВі