Інтерв’ю з керівником фонду “Демократичні ініціативи”, відомим соціологом Іриною Бекешкіною кореспондент УНН записував за кілька днів до заяви Уряду про призупинення євроінтеграційних процесів.

Матеріал мав вийти сьогодні зранку. Проте вночі (в ніч з 21-го на 22-ге листопада — ред.) на Майдані Незалежності почали збиратися ті, кого не влаштовувала подібна позиція М.Азарова та його команди.

Ці нові факти потребували нових коментарів та уточнень від керівника “Демократичних ініціатив”. Кореспондент УНН поспілкувався з Іриною Бекешкіною по дорозі на Майдан. Поговорили не лише про сценарії розвитку акції на підтримку європейського вибору України, а й про те, що буде з країною в разі підписання чи не підписання важливої ??угоди , навіщо Брюссель потрібен Президенту Віктору Януковичу і чому Брюсселю потрібна Україна...

— Ірина Ериківна, як Ви ставитеся до політичних подій та сенсаційних заяв, що прозвучали протягом останньої доби?

Я, якщо чесно, шокована.. У мене була надія на здоровий глузд...Йду на Майдан, тому що готова підтримати людей. Не можна, щоб долю країни вирішував одна людина. У цьому немає нічого спільного з демократією і з тим, чого нам вдалося добитися за ці роки...

— А може Президент приїде і все пояснить? Адже позиція Кабміну було оголошена у той момент, коли В.Януковича не було в Україні?

— Ось зараз я в цьому не впевнена. Не можна так всіх водити за ніс. Адже якщо б ми виконували всі протоколи, умови ЄС — ми б зробили крок значно далі. У нас вкладали, на нас сподівалися, вірили, давали шанс. Дуже гірко все це визнавати... Хоча недавно в Україні були прийняті хороші євроінтеграційні закони.

Наприклад, якщо взяти новий Кримінально — процесуальний кодекс — він значно досконаліший, ніж попередній. І якби не було ніяких зрушень, то не були б призначені перевибори в п’яти виборчих округах. Одним словом, позитивні процеси в країні, що віддалено нагадують європейські, донедавна ще не були знищені як такі.

Поляки мені колись розкрили секрет полішинеля: як тільки поляки підписали Асоціацію з ЄС — вони просто як старанні учні виконували вся рекомендації Європи.

Тому підписання Угоди про Асоціацію з ЄС — це вагомий крок демократизації України

— Який сценарій розвитку подій на даний момент Вам видається найбільш реальним?

— Який прогноз? Думаю, що з чинним Президентом ми не підпишемо нічого. Доведеться чекати нових виборів... Мені дуже тривожно. У разі непідписання Асоціації — Україну очікує катастрофа.

— Очікувалося, що при Вікторові Януковичу Україна піде шляхом Російської Федерації — шляхом формування керованої демократії...

— У нас були приклади, коли депутатів позбавляли їх повноважень — це виглядало як залякування. Проте перспектива Вільнюса стала для України та її правлячої еліти серйозним стримуючим фактором, щоб вони не займалися свавіллям.

На відміну від Росії у нас немає закону про іноземних агентів. У нас взагалі немає багато чого репресивного, що є зараз в РФ і Білорусі.

Гарбуз не може відразу перетворитися на карету

— Ми схожі на того “буриданова віслюка”, який, стоячи між двома оберемками сіна, не знав, з якого почати і в результаті залишився голодним?

— Нам, як це не цинічно звучить, у першу чергу важливо вирішити суто прагматичне питання: "Де вигідніше?”, я щиро вважала, що Янукович дуже хоче підписати угоду з Європою, причому так, щоб Україна найближчим часом стала частиною Європейського Союзу. При цьому приймати нас потрібно такими, які ми є. Адже ми не зможемо відразу після саміту миттєво змінитися і почати жити за європейськими стандартами. Гарбуз не може відразу перетворитися на карету. Так не буває.

Водночас Україні катастрофічно потрібні гроші. Непідписання угоди про асоціацію загрожує різким зниженням якості життя людей та зниженням соціальних стандартів. І жоден МВФ тоді нам не дасть цих грошей. А якщо ми не підписуємо нічого, то не виключаю дефолту.

— Дозвольте, але є “щедра” Північна сусідка. Нещодавно нам Росія позичила 750 мільйонів — начебто безоплатно.

— Та облиште ... Це нам “Газпром” по-панськи зробив знижку на газ, який ми у того купуємо по несправедливим контрактам, підписаними Юлією Тимошенко... Росія готова нам пообіцяти і дати дуже багато чого, але за умови вступу до Митного Союзу, де першу скрипку гратиме Росія, яка всіма силами намагається провести ребрендинг колишнього СРСР.

Українців подібні речі зовсім не приваблюють. Пропозиція комуністів провести референдум з цієї теми не хвилює більшість населення країни. Це нормальний процес становлення порівняно молодої держави, яка не бажає бути залежною і залишатися на других ролях.

— Останнім часом занадто часто відбувалися метаморфози свідомості українських політиків. Члени Партії регіонів несподівано стали євроінтеграторами, які за підписання Асоціації готові “порвати” кого завгодно! Навіть Ганна Герман поклялася, що якщо не підпишуть угоду, то вона зовсім піде з політики.

— Після візиту Януковича в Сочі почалися розмови про те, що Україна потрібна Європі, а не навпаки. Насправді Україна повинна скласти іспит на європейськість. Це ситуація, коли, наприклад, абітурієнт , який вступає до ВНЗ, диктував би умови щодо розміру стипендіі. Це виглядає смішно. Україну немов виставили на продаж і зараз дивляться на те, хто ж за неї більше заплатить. Така ось нехитра логіка.

Водночас нам дуже потрібні європейські ринки, як і можливість капіталізації підприємств та надходження серйозних інвестицій. Але навіть не це головне. Підписати Вільнюську угоду — означає прийняти цивілізаційний вибір, вибір на перспективу...

Ми повинні розуміти, що життя в Європі інше. Там неможливо фальсифікувати вибори. Там небезпечно і страшно красти, брати хабарі, адже подібне карається. Україна повинна погодитися провести радикальну трансформацію судової системи, побороти корупцію, відійти від клановості та кумівства у всіх сферах життя.

— На Ваш погляд, чи є в Україні якась третя республіка — нова політична сила, яка може реально змінити нашу країну на краще, здійснити перезавантаження влади?

— Я не бачу. У нашій країні видно спроби "згорнути" демократію, на що є реакція громадянського суспільства.

— Ірина Ериківна, сьогодні говорять про серйозну кризу в Європі: і економічну, і ресурсну, і навіть ментальну, не кажучи вже про безробіття, яка охопило Іспанію, Португалію, Францію, Польщу. Європейці самі їдуть за “роботою”. Французи вивчають китайську мову і їдуть працювати до Китаю, де немає кризи...

— Очевидне гальмування процесу щодо вступу до Європейського Союзу пов’язано в значній мірі з невдалим досвідом таких країн як Румунія і Болгарія. І ми повинні — просто зобов’язані розуміти , що не все буде так просто, а нам доведеться приймати існуючи умови, щодня “підтягуючи” себе до їхнього рівня.

Ми вибираємо, нас вибирають...

— Ви напевно вже аналізуєте електоральні, передвиборні настрої в Україні. Який на сьогоднішній день “розклад”, як виглядають наші лідери перед тим, як включитися в президентську гонку?

- Поки, за всіма соціологічними опитуваннями, Віктор Янукович програє другий тур виборів 2015-го року. Але якщо підпишуть асоціацію з Євросоюзом, то майбутні вибори пройдуть гідно, хоча б тому, що Януковичу важливо зберегти капітал, набутий в останні роки. І потім європейці дуже не люблять перерозподілів влади. Однак, у випадку, якщо Асоціація підписана не буде, важко уявити собі яким чином пройдуть вибори 2015-го року. Я не виключаю не лише “каруселей”, впевнена, також, що в судовому порядку будуть масово скасовуватися результати голосування.

— З чотирьох Президентів України, хто, на ваш погляд, виявився найбільш "ефективним" менеджером?

— Ви такі непрості питання задаєте... Вони всі були в тій чи іншій мірі ефективні для України. Леонід Кравчук домігся Незалежності, Леонід Кучма керував країною як налагодженим заводом, Віктор Ющенко перебував у пошуках національної ідентичності та пробуджував національну самосвідомість. Щоправда при цьому він примудрився організувати повний параліч влади. Через системні конфлікти з Тимошенко він взагалі відштовхнув від себе всіх і вся.

Відносно нинішнього Президента, то створюється враження, що ця людина бере життєвий реванш у всьому, причому із фантастичної силою волі і завзятістю. Але якщо говорити відверто, то громадяни стали менше цікавитися політикою. За нашими даними, особливо у молоді спостерігається значне зниження цікавості до політики.

— Чи є дані, а чим натомість цікавиться молодь?

— Приватним життям і його влаштуванням та облаштуванням... Нічого поганого немає в тому, що молодь шукає себе, зокрема, і за межами України. Це цілком європейський тренд...

— А самі Ви в якій би країні хотіли жити?

— Я хочу жити, як і всі нормальні люди, у захищеній, нормальній, затишній європейській країні. У нас для цього вже зараз багато чого зроблено. Ми не розбещені, все ще непогано освічені, маємо культурні традиції, тобто володіємо потужним потенціалом. Я хочу думати, що все ще налагодиться ...

— І резюмуючи сьогоднішню нашу розмову: в чому основна проблема України, яка до цих пір не може нікуди органічно “вписатися” ?

— У нас дуже підвищилися ціни і загалом ускладнилася життя. Але проблема, як не дивно, у демократії. Всі політики влаштовують аукціон обіцянок, більшість з них які виконати неможливо. Люди розчаровуються і знов обирають, але вже інших. Якщо наші політики перестануть так нестримно і нахабно обіцяти, чи оберуть їх взагалі? Ось у чому ключове питання, яке будь-яка влада в першу чергу повинна задавати сама собі.

УНН