Нині Генпрокурор Пшонка в парламенті говорив, що націоналізм – це найбільше зло в Україні, але ми ще йому не показали насправді свого наступу, суті, мети та завдань. Ми не відступні в нашому бажанні будувати вільну та самодостатню національну державу, але лакеї, плебеї, раби, "совки" пшонки, януковичі, азарови цього не зрозуміють. Нашим протистоянням, прямостоянням, нашим безконечним акціям протесту ми не дозволимо згорнутися. Своїми діями влада нас неабияк стимулює і ми щодня стаємо сильнішими і вільнішими. Про це 20 грудня 2013 року, виступаючи увечері на Майдані Незалежности у столиці, заявила народний депутат України від ВО "Свобода" Ірина Фаріон.

Націоналістка повідомила присутнім на Майдані, що 17 грудня 1908 року народився геніяльний чоловік – Юрій Шевельов, меморіяльну дошку якому дикуни типу добкіних та кернесів розбили в Харкові.

"Цей чоловік, доктор філології Юрій (Шерех) Шевельов сформулював три основні проблеми українства, які абсолютно накладаються на сучасну політичну атмосферу. Отож, наші проблеми, які ми безумовно подолаємо: перша загроза – Москва, друга загроза – українська провінційність, себто вторинність, і третя – комплекс кочубеївщини, себто зрада.

У контексті першої загрози нині наше з вами завдання – доносити цілому суспільству, що Москва ніколи не була для нас стратегічним партнером, а була завжди стратегічним ворогом. Ми ніколи не припиняли війни із цією деспотичною країною. Насправді найстрашніша війна із цією країною триває в культурному просторі, тому якщо є недолугі, які розповідають нам про братні зв'язки із Москвою, то це реально були і є зв'язки по різні боки барикад. Ми ніколи не подаруємо їм перших військових залог, які було покладено на нашій українській землі за гетьмана Виговського, ми ніколи не подаруємо їм того, як вони палили наші перші українські Євангелія, ми ніколи не забудемо "нашим" стратегічним партнерам, як вони знищували наші архіви, як змосковщували нашу історичну пам'ять і свідомість. Іван-Нечуй Левицький казав, що не прийшла ця мова (російська) сюди вільно – прийшла на штиках, через сибіри, через репресії, ґвалт, тиск і винищення. Ми все пам'ятаємо, ми не є нація хвора на амнезію, тому наш зв'язок із ними – це зв'язок по різні боки барикад. Тому зрозуміло, чому пшонки панічно бояться цієї філософії та ідеології, яка в центі розвитку держави бачить її величність націю. Тому Юрій (Шерех) Шевельов, який не був українцем за національністю, але абсолютно прийняв нашу українську духовність, вказав на нашого головного ворога – Москву!

Друга загроза – українське малоросійство. Якщо ми свій національний інтерес не будемо ставити понад усе і не приймемо гасло Міхновського "Україна – понад усе" – ми завжди будемо розтерзані між Москвою та иншими країнами. Нині нарешті маємо шанс сказати про те, що Україна – понад усе.

І третя загроза – комплекс кочубеївщини (зради). Юрій (Шерех) Шевельов казав, що на сотню, на тисячу українських ренегатів, зрадників, відступників, народжуються десятки тисяч українських повстанців – вільних, сильних, самодостатніх людей. Цей великий німець каже, що український ґрунт містить у собі ген свободи, який пробивається на поверхню в найнесподіваніші моменти нашої історії. Тож дослухаймося до думки цього видатного філолога, який віддав своє серце нам із вами", – наголосила Ірина Фаріон.

За словами парламентаря, вона впевнена в тому, що серед присутніх на Майдані людей, серед усіх протестувальників на инших майданах немає таких, які пустили в своє серце песимізм, зневіру, розчарування чи втому.

"Залишімо це для слабких, бо вони нічого не здобувають. Здобувають тільки сильні. Упівці змагалися за свою свободу 20 років, холодноярці зі зброєю в руках були від 17 року до 24-го. Гйдамаки повстали у всій свої силі, вони передали дідові Шевченка свій дух, який виліпив свого онука що у "Гайдамаках" виповів усе найкраще. "Ви собі кричіть, а я слухать не буду", – казав Тарас Шевченко до тих, які були песимістичні, зневірені, слабкі. І зараз таких багато, які сидять перед комп'ютерами і обплюгавлюють Майдан, кажучи, що нема здобутків. Здобутки є, але сліпими очима перемоги не побачиш", – констатувала націоналістка.

Ірина Фаріон також нагадала і про одне з найяскравіших повстань духу, протидіяти якому не могли навіть "зеки".

"Чи не найяскравіший приклад повстання духу в надскладних історичних умовах, які абсолютно незрівнянні з тим що ми маємо нині, – це повстання в Кенгирі 1954 року. Тільки політичні в'язні – оунівці, упівці, Лісові брати із країн Прибалтики – були здатні зупинити "зеків". Де зараз країни Прибалтики? – В Европейській Унії. Чи загрожує цим країнам втрата держави? – Ні! Вони впевнено йдуть своїм шляхом, тому – геть песимізм. Великі перемоги потребують великих зусиль. Коли штормить – має бути холодний розум і почуття. Пам'ятаймо, що найкраща помста – холодна! Шевченко називав помсту правдою! Шевченко казав: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте". Не треба своєї крови, але заповітів не змінюють жодні прокурори, президенти…Наша повстанський хід тільки розпочинається. Ми не відступаємося від своїх принципів, політичної мети – ми навпаки гартуємося і зростаємося, бо український повстанський дух не здолати", – заявила Ірина Фаріон.

Прес-служба ВО "Свобода"