Чому української жiнки, вiйськового пiлота Надiї Савченко, яку викрали з територiї України, так боїться Росiя?

Штурмана бойового вертольота Надiю Савченко таємно вивезли з України, коли вона потрапила у полон до сепаратистiв.

Вiдтепер Надiя Савченко -- перший офiцiйний український полонений у Росiї, визнають самi росiяни.

Чому вони так її бояться? Бояться настiльки, що з незрозумiлих причин екстрено вивезли аж у Воронеж? До неї не пускають правозахисникiв i адвокатiв, навiть український консул, попри обiцянки росiйської влади, не має доступу до бранки.

Причому iнших полонених, чоловiкiв, до Росiї не вивезли, багатьох навiть вiдпустили.

Чому ж саме молодої тендiтної жiнки сусiдня держава боїться так, що запроторила її за грати аж на своїй територiї? Вона ж не перетнула повiтряного простору агресора, не скинула жодної бомби на його територiю, не випустила кулеметної черги в той бiк. У чому тодi її провина перед Росiєю?

Може, вiдповiдь в очах цiєї жiнки? Бо, справдi, такої впевненостi i сили, якi видно у них, хочеться побажати нашим генералам. Тодi б вони покiнчили з терористами за тиждень. А поки що... Поки що Надiя Савченко, а не котрийсь з генералiв стає символом нескореної України. Символом незламного духу i нацiонального спротиву. Надiя Савченко -- як та Жанна Д'Арк.

У Росiї ще за часiв СРСР завжди запроторювали до в'язницi людей, якi своїми вчинками i словами здатнi були запалювати мiльйони. Бо тамтешнi правителi розумiли, якою сильною може бути iдея, якi безсилi перед нею навiть найкраще озброєї армiї.

Тож усе вказує на те, що не випадково вони викрали з територiї України нашу Надiю i заховали в СIЗО Воронежа. Вона -- з таких людей, що вмiють вести за собою.

Вона добровiльно поїхала на Схiд робити свою перемогу. Перемогу у своїй вiйнi.

Хто вона, ця жiнка? Яка мати її народила?

-- Ви приїхали сюди добровiльно?

-- Так точно.

-- То ви -- iдейна?

-- Так.

-- У чому суть вашої iдейностi?

-- Я давала присягу народу України: захищати Україну i її територiальну цiлiснiсть.

Це -- фрагмент допиту Надiї Савченко, пiлота, старшого лейтенанта Збройних сил України. Її, прикуту кайданками до залiзної труби, допитують терористи разом зi спiвробiтниками росiйської ФСБ -- Федеральної служби безпеки Росiї -- у занедбаному пiдвалi Луганська.

Нинi Надiя у воронезькiй тюрмi. Українського офiцера передали Путiну терористи, якi вбивають на Сходi й українцiв, i росiян. Не за iдею. За грошi.

У ходi допиту в молодої жiнки випитують: скiльки людей проти них? Вiдповiдає з усмiшкою: "Уся Україна". У Надiї прострелена права рука.

Наказують говорити конкретнiше: скiльки танкiв, бетеерiв, вертольотiв? Скiльки офiцерського складу задiяно у схiдних регiонах? Надя вiдповiдає твердо: якби i знала -- не скаже нiчого.

Українського офiцера терористи викрали на Луганщинi, коли хотiла винести поранених iз поля бою. До цiєї мужньої жiнки прикута увага всього свiту.

Знову з допиту:

-- Хто вас спiймав?

-- Мене спiймав мiй український народ, а не ви, руськi.

-- Не сперечаюся. I все ж, як то було?

-- Я йшла за нашими пораненими. Бiля селища Металiст було пiдбито два нашi бетеери.

Спершу Надю тримали там, у напiвпiдвальному примiщеннi. Вiдео iз допитом терористи виставлять на свої iнтернет-ресурси на третiй день викрадення.

"Ополченцы Луганской народной республики взяли в плен украинскую летчицу, 31-летнего лейтенанта Надежду Савченко, штурмана вертолета Ми-24", -- на вiдео прикута наручниками жiнка з короткою стрижкою у вiйськовiй формi. Пiд вiдео "коментарi": четвертувати, посадити на палю, розстрiляти, розiрвати.

"Мене серце болiло, ночами не спала. Надя вже чотири днi не телефонувала, -- мама Марiя заледве випитала у старшої доньки Вiри, де її сестра. -- Пропали обидвi, -- каже.

-- Вiра поїхала до Луганська, просити терористiв, аби вiдпустили, вiдразу, як дiзналася, що сестру захопили в полон. Як приїхала до Луганська, її також посадили до пiдвалу. Та Вiра, як i сестра, безстрашна, була певна: Надiйку обмiняють, готова була шукати будь-якi грошi, якщо терористи затребують викуп. До мене кричали: "Приїхала, снайпер, нас убивати. Вiддамо тебе Росiї". Потiм допитували троє. Вже говорили про обмiн. Терористи торгувалися: один до чотирьох".

Тобто за жiнку-пiлота Савченко вимагали вiддати чотирьох їхнiх бойовикiв.

Про викрадену вертолiтницю заговорили всi. Дiйшло й до українського мiнiстерства.

-- Мiнiстр опiкується усiма питаннями особисто. Щойно був у нього на нарадi. У мiнiстра на столi лежить одна з папок стосовно Надiї Савченко. Звiльнення має бути найближчим часом, -- запевняв Богдан Сеник, керiвник управлiння преси Мiноборони. Сьогоднi це вже неактуально.

Бо потiм Надя зникла безслiдно. Зате невдовзi росiйськi ЗМI натхненно передавали в новинах, що їхнi спецслужби "поймали убийцу российских журналистов", i те, що український вiйськовий пiлот Надiя Савченко -- перший офiцiйний полонений Росiї.

I лише 8 липня росiйський адвокат Шульженко зателефонував матерi й повiдомив: її донька перебуває у Воронежi, у СIЗО. Вона там ще з 23 червня.

Чому саме Надю викрали? Чому саме її, жiнку, до росiйської тюрми? Це питання нинi хвилює багатьох. Хто ж вона така, пiлот Савченко?

ВПЕРТИЙ ГОРIШОК

З допиту:

-- Звiдки ви i скiльки вам рокiв? -- Менi 33, я родом iз Києва. Я -- старший лейтенант української армiї. Служу 10 рокiв. Була в десантi, потiм стала штурманом бойового гелiкоптера.

У якийсь момент їй зняли наручники i дали шмат хлiба. Надя його не їсть.

Так i тримає, затиснувши в кулак. Рука з хлiбом прострелена бiля лiктя. Це видно на вiдео. Про поранення вона повiдомить в єдинiй короткiй телефоннiй розмовi сестру Вiру. Охоронеь дав Надiї телефон, ще коли була в заручниках у терористiв на територiї України. З Росiї вiд Надiї дзвiнкiв нема.

А вдома, у Києвi, Надю мама чекає. Не спить i не їсть.

-- Може, катують її, може, спить на цементi, може, їсти не дають, -- плаче. Старенька вже. Надiя i Вiра -- пiзнi її дiти. Надiю у 43 народила, а Вiру -- у 45.

-- Менi б тiльки побачити, чи вона жива, -- каже жiнка. ...

"Пуля" -- так кликали Надю товаришi. Кажуть, це псевдо вiд непосидючого, швидкого i мiцного характеру молодого офiцера. Про сильний характер доньки говорить i мама Марiя. -- Вона змалку впертою була. "Я -- сама", -- так завжди казала.

-- Скiльки себе пам'ятаю, менi подобалися висота i швидкiсть. У мене таке вiдчуття, що небо я любила завжди. Перший раз його побачила ще малою дитиною. Ми тодi летiли з мамою на вiдпочинок", -- розповiдала в одному з iнтерв'ю Надiя Савченко.

Про жiнку-пiлота писали багато. I фiльми знiмали про оцю її дивну любов до неба. Жiнок-пiлотiв в українськiй армiї -- одиницi, тож Надю журналiсти любили. Нинi цi кадри використовують росiйськi ЗМI й симпатичну жiнку в синiй пiлотцi вже називають "фашисткою".

Надiйчин шлях до мрiї лiтати був довгим. Уперте дiвчисько ж не просто хотiла бути пiлотом, а прагнула лiтати на важких бомбардувальниках. Генерали в авiацiйних комiсiях лише вiдмахувалися: жiнки на бомбардувальниках не лiтають. I знаходили сотнi причин, аби позбутися цiєї надокучливої абiтурiєнки. Пiсля закiнчення школи їй не вистачило для вступу до авiацiї рокiв. Пiшла вчитися на дизайнера-модельєра. Тодi вступила на факультет журналiстики. Та мрiя лiтати була сильнiшою за неї. Надiя занедбала журналiстику i пiшла до армiї контрактником. Спершу служила телелефонiсткою. Потiм у десантних вiйськах. Там не дивилися, що -- жiнка. Бiгала, як i всi, 15 кiлометрiв iз 15-кiлограмовим наплiчником за спиною. I в рукопашний бiй вступала на рiвнi. Битися навчали за життя.

Урештi-решт, пiсля третього разу Харкiвський авiацiйний виш таки здався перед цим настирливим дiвчам. I через кiлька рокiв Надя притисла до серця омрiяний диплом пiлота-бомбардувальника. Та лiтати на важких Су-24М її не допускали.

-- Не жiноча це робота, -- казали авiатори.

-- Я -- солдат, -- вiдповiдала.

I мрiя таки здiйснилася. Лейтенанта Савченко вiдправили служити у вертолiтну бригаду, що дислокується у мiстi Броди. Вона стала пiлотом-оператором бойового гелiкоптера Мi-24.

Жила в гуртожитку. Лiтала на гвинтокрилi й далi мрiяла про важкого Су-24М. -- Усе одно лiтатиму. На Мi-24 у Надiї Савченко 170 годин нальоту i 45 стрибкiв iз парашутом.

"ДОНЮ, КРIПИСЯ!"

Надiя Савченко писала рапорт, аби вiдправили на Схiд, на вiйну пiлотом. Але рапорт офiцеру не пiдписували.

-- Вiйна -- це не жiноча справа, -- казали командири.

Та пiсля того, як до Бродiв привезли тiла її загиблих на тiй нежiночiй вiйнi товаришiв-пiлотiв, Надiя не знаходила собi мiсця. Написала рапорт на вiдпустку i таємно поїхала на Схiд сама. Там вступила до батальйону "Айдар".

-- Скiльки себе пам'ятаю, я завжди була впертою. Коли їхала в Iрак, був потрiбен письмовий дозвiл рiдних. Я пiдготувала всi документи, тодi привела маму до нотарiуса. Кажу: "Пiдписуй", -- iз попереднiх iнтерв'ю Надiї.

-- Я тодi розплакалася. Щоб своїми руками дитину на смерть вiдправляти? А Надiйка мене просить: "Мамо, нас у тебе двоє. Як щось зi мною станеться, то ти ще маєш задля кого жити". I так на мене дивиться: i сумно, i вперто. Каже: "Годi, не плач, пiдписуй". I я пiдписала", -- нинi мама Марiя не вiдходить вiд телевiзора. Може, у новинах щось про її дитину скажуть. Може, вiдпустили вже.

Й на цю вiйну мама просила її не йти. -- А Надя до мене: "Мамо, я -- патрiот, ти нас так виховала. Я не можу по-iншому. Я йду боронити, бо це моя країна". Ще казала, що вона -- сильна, має досвiд ще з Iраку, а там, на Сходi, солдатики необстрiлянi, гинуть ще зовсiм дiти.

...У Росiї українському офiцеровi Надiї Савченко iнкрiмiнують убивство... двох росiйських журналiстiв, якi загинули пiд час обстрiлу на Луганщинi. За цими статтями, за росiйськими законами, термiн ув'язнення -- довiчний.

Росiйськi ЗМI й далi натхненно розповiдають про пiлота-снайпера-убивцю. Заступники Путiна на офiцiйних прес-конференцiях розказують, що Надiю Савченко спiймали на територiї Воронезької областi як бiженку.

Очевидно, популярнiсть втратили не лише терористи на сходi нашої країни, а й серйозно потерпiв iмiдж президента РФ Путiна в Росiї. Саме тому й творять для росiян казку про "пiлота-убивцю". Усi розумiють, що висуненi Надiї звинувачення -- маячня.

-- Навiщо ви прийшли зi зброєю на цю землю?

-- Це -- наша земля.

-- Якщо вас випустять на волю, ви знову прийдете сюди зi зброєю?

-- Мене не випустять. Мене вб'ють. Причому вб'є ваша росiйська влада за тими звинуваченнями, що їх менi приписують.

Якось журналiсти спитали Надiю, яка в неї мрiя? -- Лiтати! Я хочу лiтати. I я знаю, що мiй полiт ще не настав. Вiн ще попереду.

-- Доню, крiпися! -- просить мама Марiя, кусаючи губи до кровi. -- Ми, українцi, сильнi люди. Твiй найважливiший полiт ще попереду.

Я вiрю, що Надя буде лiтати. Ми повиннi зробити все, щоб звiльнити її.

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ

Хронiка викрадення

18 червня Надiю Савченко захопили в полон терористи на Луганщинi.

20 червня в iнтернетi з'явилося вiдео допиту.

23 червня Мiнiстерство оборони заявило, що Савченко обмiняють на полоненого терориста.

23 червня українського офiцера таємно перевезли до Росiї, у СIЗО мiста Воронежа, i висунули звинувачення у вбивствi двох росiйських журналiстiв.

8 липня стало офiцiйно вiдомо, що український пiлот перебуває у росiйськiй тюрмi. Президент Порошенко заявив про те, що зробить все, аби повернути Надiю додому.

9 липня Воронезький суд заарештував Савченко до 30 серпня. З рiдними зустрiтися не дозволили.

10 липня Воронезький апеляцiйний суд вiдмовив в апеляцiї Савченко й пiдтримав арешт.

10 липня прокуратура Сватiвського району Луганської областi розпочала кримiнальне провадження щодо незаконного арешту пiлота.

Експрес онлайн