Цьогорічні парламентські вибори вже історичні хоча б тим, що вперше за двадцять один рік незалежності, українки відверто заявили: Верховна Рада – це не чоловічий клуб, і вхід туди має бути вільним. Жінки проявляють незвичну політичну активність, чоловіки розгублені: не знають як реагувати. Сміятися чи плакати. У порівнянні з виборами 2007р. можна стверджувати, що жінки стали більш завзятими у політичній боротьбі й не збираються здавати свої позиції.
 
Щоправда кандидатки вже сповна відчули на собі весь тиск гендерних упереджень та бруд виборчих технологій. Якщо вірити творцям чорного піару, то майже кожна кандидатка в депутати:
 
А) з кимось спала, спить і буде спати
 
Б) глибоко нещаслива у сімейному житті, бо з цією політикою геть немає часу займатися чоловіком та дітьми
 
В) технічний кандидат, який має "папіка" з товстим гаманцем
 
Д) просто самопіариться.
 
Цікаво, що чоловічі мотиви та амбіції щодо здобуття депутатського мандату взагалі не розглядаються. Тобто, прикриття власного бізнесу, часто нелегального, отримання різного роду депутатських благ та привілеїв, надмірна публічність, лобіювання вигідних для себе законопроектів – це вже виключно чоловіча прерогатива, яка навіть не обговорюється.
 
Жінки не переслідують такі цілі. Вони йдуть до Верховної Ради не за цим. Їм потрібне право говорити. І не просто розводити балачки, переливаючи з пустого в порожнє. Хтось має розповісти про сирітство, убогих літніх людей, жінок, які потерпають від насильства. В українок назріла гостра необхідність бути почутими та вислуханими. З трибун парламенту за останні 5 років не так часто було чути жінок, а це несправедливо в країні де 54% населення - жінки. Це дискримінація, яку треба долати. І долати самій жінці, не сподіваючись на підмогу чоловіків і того факту, що вони тебе "засунуть" на честь 8 Березня в якусь десятку чи двадцятку свого списку.
 
Багато кандидаток так і роблять, йдуть самостійно на вибори і не соромляться просити грошей на передвиборчу агітацію. Зокрема, екс – журналістка, кандидатка в дупутати Тетяна Чорновол так написала на своїй сторінці в соціальній мережі: "У мене стільки друзів на фейсбуку, що коли кожен скинеться по 100 грн., цього буде досить до кінця виборчої кампанії. Беру на себе зобов'язання перед моїми фінансистами: боротися з корупцією, з політичною продажністю, відстоювати державні та національні інтереси, не користуватися депутатськими пільгами і, звичайно, працювати на окрузі."
 
Відома адвокатка Тетяна Монтян закликала на своїй сторінці в фейсбуку підтримати Чорновол, бо " вона реально достойна людина, а протистоять їй на 120-му окрузі голимі відморозки - брати Дубневичі." Сама Монтян також не приховує, що потребує грошей на виборчу боротьбу, фото із промовистим заголовком "Пожертвуй гроші на компанію Тетяни Монтян" викликало чималий інтерес в аудиторії соціальних мереж.
 
Схоже, що жінки єдині, хто свято вірить, що їм вдасться перемогти систему. До речі, самовисуванці найкращий вибір для голосування – вони завжди будуть відстоювати тільки свою точку зору, а не корегувати її під волю лідера партії, який як відомо, самостійно приймає рішення.
 
На цьому тернистому шляху, по якому йде українська жінка до Верховної Ради, долаючи тиск, упередження, стереотипи, насмішки, образи й неприховану ненависть, пригадується знаменитий вислів Лінди Лі-Поттер: "Чоловіки нерідко досягають високого становища завдяки своїм дружинам. Жінки досягають високого становища тільки всупереч своїм чоловікам". Для України вислів потрібно коректувати: "всупереч всім чоловікам"…

Віталіна Севрук, Голова Громадської молодіжної організації "Жінка"

gazeta.ua