Вкотре переймаючись одвічним питанням «чому жінок в парламенті значно менше, аніж чоловіків?» (а в 7-му скликанні всього 43 жінки і це лише 9,5%), розумію, що перешкод значно більше, аніж реальної допомоги. У більшості жінок вільного часу завжди бракує, адже після основної роботи час відробляти другу зміну – вдома. Жорстка конкуренція з чоловіками, які практично завжди чинять за принципом «бачу ціль – не бачу перешкод», також зменшує шанси жінок на перемогу. А на додачу відсутність розуміння з боку суспільства, маса негативних суспільних стереотипів, центральний з яких: «місце жінки – на кухні».

Все це перешкоди, які має подолати жінка на своєму шляху у політику. Але як показує практика, по-справжньому цілеспрямовані та організовані жінки такі перешкоди успішно долають. Що ж заважає іншим?

Одна із найбільших перешкод – це ВІДСУТНІСТЬ ФІНАНСІВ у жінок для участі у виборчих перегонах.

Те, як успішно вирішують таку проблему, можна побачити на позитивному досвіді зарубіжних країн. Візьмемо для прикладу Сполучені Штати Америки…В Україні жінка не може просто прийти у той чи інший фонд і сказати, що їй потрібні гроші на власну виборчу кампанію. Для більшості це прозвучить як щось із жанру фантастики. А в Америці, виявляється, може. З 1985 року така організація, як «Список Емілі» в США зібрала понад 82 мільйони доларів для підтримки жінок на виборах. EMILY - це абревіатура виразу «Early Money Is Like Yeast» - «Ранні гроші працюють як дріжджі». Кошти збираються для висунення жінок-членів Демократичної партії США на керівні посади. Зараз в організації близько 693 тисяч членів. Членський внесок складає 100 доларів. Окрім збору коштів, організація має за мету поширення інформації про кандидаток серед виборців. В основному підтримують жінок самі жінки. У цьому полягає ще одна відмінність американських жінок від українських – американки всіляко підтримують і допомагають одна одній. Це вияв справжньої жіночої солідарності.

В результаті фінансової та інформаційної підтримки, починаючи з 1985 року, 10 жінок стали губернаторами штатів, 119 пройшли в Конгрес (100 – в Палату Представників, 19 – в Сенат), і понад 5 сотень потрапили в державні та місцеві органи влади США.

Здається, непоганий приклад для наслідування в Україні? Звичайно, цей досвід ще потрібно адаптувати до українських політичних реалій. І хто може бути ініціатором та засновником подібного фонду в Україні – також відкрите питання для дискусії…

Але в тому, що жінкам-кандидаткам на мажоритарних округах така фінансова підтримка зайвою не буде, щоб на рівних конкурувати з чоловіками-товстосумами, я переконана! Тим більше зараз, коли з провладної більшості лунають погрози повної мажоритарки

Олена Кондратюк, народний депутат України, співголова міжфракційного об'єднання "Рівні можливості"

Корреспондент