Вже тривалий період у нас кожен новий день – вирішальний. Чесно кажучи, це навіть перестає бути настільки хвилюючим – вкотре пан або пропав, вдасться чи не вдасться цього разу. Я думаю, що в цьому є унікальний задум Творця – зробити так, щоб навчилися цінувати системну працю, результат здобутий у довгій і клопіткій підготовці, а не фарт. Це лише у донецьких панує думка, що «протів фарта лоховського тєхніка бессільна». Насправді, якраз людьми, які вірять в успіх, не готуючи його, найлегше усіляким пройдисвітам правити. Що організована група яника вже неодноразово доводила.

Тому я не очікую від завтрашнього дня кардинальних змін чи перетворень. Бо навіть якщо справдяться найбільші сподівання і буде сформована нова більшість, ба навіть проголосований «Конституційний Акт» - це лише початок шляху. Бо більшість буде з тих, хто голосував за диктаторські закони або, якщо не голосував, то не заперечував фальшування власного голосування. Будь-які акти ще має підписати яник, без цього вони не будуть дійсні – а тут теж треба боротися. Це за оптимістичного сценарію. А у нас, переважно, втілюються лише песимістичні.

Та все ж завтрашній день таки буде кардинальним. Бо це шанс політиків показати нарешті, на якій планеті вони живуть. Якщо у парламенті не буде знайдено початок процесу розв’язання ситуації яка панує в країні – ремонтувати треба сам парламент. Тобто людей, які його складають. Партії, фракції. І то всі без винятку. Зрештою, це треба буде робити за будь-яких умов, але завтра стане ясно, чи це аврал, чи поступовий євроремонт. Добре, що майстри на Майдані вже є. Тому завтра таки вирішальний день для того, щоб зрозуміти – українському політикуму потрібні реаніматори чи терапевти. І сподіваюся, що вони встигнуть вчасно, бо похоронна команда з північного сходу отримала наказ «Лише в морг!», - мусимо встигнути раніше.

Слава Україні! І її Героям!

Facebook