Коли кілька днів тому отримала смс-погрозу «За то что вы там вытворяете в Киеве ми поднимим юг и восток», я не вірила що погроза здійсниться настільки швидко. Прямо сюжет для Кісєльова «майдан-бацила поражает все больше и больше украинских городов».

Станом на 20.00 26 січня розподіл влади в країні виглядав наступним чином (див. карту за посиланням). Блокування та спроби захоплення ОДА у Дніпропетровську (при цьому з масовими акціями протесту в Кривому Розі), Запоріжжі, Херсоні, кількатисячні акції протесту в Одесі, Миколаєві, Харкові та Луганську – це жахливий сон режиму. Їхня багаторічна технологія поділу країни на сорти, апробована політтехнологами з Кремля ще у 2004 році і активно використовувана весь час до сьогодні, – тріщить по швам.

Країну об’єднало прагнення жити у вільній державі, протест проти запровадження диктатури. І це не дивно, зважаючи на те, що намети «Харків», «Запоріжжя», «Маріуполь» стоять на Майдані в Києві майже з перших днів після побиття студентів «Беркутом». Ці люди їдуть до дому і розповідають правду. Про те, що не показують телеканали, контрольовані спонсорами кривавого режиму. Про те, що на Майдані стоять свій за свого, а не за гроші, як на провладних акціях. Про те, що ми єдина і потужна європейська нація, яку постійно намагалися зруйнувати, підсаджуючи вірус взаємонедовіри. Але цей вірус не прижився.

Так, у нас попереду ще дуже багато роботи, щоб краще один одного зрозуміти і сприйняти. Щоб випрацювати такий алгоритм взаємодії, за якого кожен почувався б господарем, поважаючи права іншого і відстоюючи свої. Але ми, я вірю, зможемо цього досягнути.

Для цього потрібні вільні і відповідальні люди усюди - аж до найменшого хутора.

Ці люди зараз виковуються у боротьбі, ми бачимо їх щодня. І наше величезне щастя, що таких людей все більше і більше і їх не треба піднімати, як погрожував анонім з смски – вони проти неправди піднялися і підніматимуться самі.

Слава Україні! Її героям в усіх її областях!

Factbook