Щось накотило. Захотілось переглянути фотки. Знайшла ті, що з 21 листопада. Правда, ніби роки тому?

Ми хотіли змінити країну. Чи досягли ми якихось зрушень, що в реальному, а не віртуальному світі нам вдалося поміняти? Поки вкрай небагато. Відставка Азарова? Курс долара? Суперечливий закон про амністію невинуватих? І це колосальна проблема і виклик....

Із здобутого

=нові знання і навики. Вмію виконувати норматив швидкої по доїзду до БСП. Розрізняю бронік двійку, трійку, четвірку. Вивчила напам'ять телефони всієї команди і не тільки. Організм звик, що коли кава, тоді ранок:)

=мотивація на рівні "обов'язок". Сьогодні подзвонив чувак, не представився: "Сознайтесь, сколько вам Штаты платят?!". Зловила себе на думці, що так якісно і на результат - за гроші у нас не працюють. Цілий пласт активних, відповідальних, мужніх людей.

=нові контакти. В лікарнях, моргах, посольствах, міліціях, судах, церквах і т.д. А ще більше - активістів, юристів, журналістів і просто небайдужих.

Із втраченого

=страх. І не жалко!

=друзі, яким все-одно. Кризовий момент одночасно розширив і звузив коло контактів. Часу на неважливе не залишилось. В фейсбуці, як з'ясувала на днях, навіть мій продавець риби! І він мене фоловить, дай йому Боже здоров'я!

=навик мирного життя. Вчора мені зробили зауваження: розучилась манер - мій давній друг подавав мені куртку, а я похапцем і так неоковирно… А ще готувати їжу і повільно їсти. А ще не думати про Майдан.

Ми виросли як громадяни. І все, що три місяці тому здавалось звичним, - зараз стало анахронізмом. В тому числі, влада, стара політична культура, совкова байдужість.

А нам ще працювати і працювати, десь чудом знаходити сили і ресурси. Бо ми ще не поміняли практично нічого в реальному світі, тільки почали мінятися самі. Молю в Бога хоч трохи сил, а ще краще - сил і мудрості. Дякую Вам за зміни. Це лише початок.

Слава Україні і її героям!

facebook