Уряд презентував нам слайди щодо пенсійної реформи. Наступним кроком може бути така сама презентація слайдів та гасел про відкриття ринку сільськогосподарської товарної землі.

Протягом десятиліть питання ринку землі для товарного виробництва було заполітизованим. Два полярних підходи до цього питання: “негайно скасувати мораторій” vs “не дамо розбазарювати рідну землю” однаково безвідповідальні для пайовиків, фермерів та держави. Україна має рухатись до ринку землі, як це вже зробили майже всі країни світу, окрім Конго, Північноі Кореї, Венесуели, Таджикистану та Куби. Механістиче продовження мораторію щороку – це шлях до бідності і тіньової економіки. Розглянемо цю ситуацію на прикладі. Бабуся в Запорізькій області здає в оренду свій пай 8 Га за 7000 гривень на рік без офіційного договору оренди, за готівку. Бабуся отримує дуже мало, позбавлена можливості працювати на своїй землі, так само як і розпорядитися нею. Фермер-орендар знає, що ця земля не його, він не її господар, тому він саджає там рапс чи соняшник, які виснажують землю. Якщо відкрити ринок і не дати часу до цього підготуватися, фермер може втратити цю землю разом з насадженнями, адже він не має на неї жодного договору і легальних підстав для користування. Тому не матиме права її переважної купівлі в бабусі. Місцевий бюджет страждає, бо з неофіційного доходу не сплачується податок з доходу фізичної особи. Натомість, офіційна оренда в Івано-франківський області може принести власнику набагато меншого пая розміром 2-4 га ті ж самі гроші, але зі сплатою податку, частина якого йде і в місцевий бюджет на розвиток громади. Безумовно, що відкриття легального ринку товарної землі сприятиме виділенню ринку, і оренди зокрема.

Тому реформу проводити потрібно, але основне питання – як та в чиїх інтересах. В кожної реформи є люди, для яких та в інтересах яких вона робиться. У випадку української землі це мають бути малі, середні фермерські господарства та сімейні ферми. Чи готові вони зараз для швидкого, одномоментного відкриття ринку? Ми маємо гіркий досвід приватизації в 90-х роках, коли збіднілі люди віддали за безцінь свої приватизаційні сертифікати, і підприємства перейшли до рук олігархів. За умови тотальної корупції, консолідації фінансових ресурсів, вже легалізованих, в руках невеликої групи можновладців та олігархів, є ризик того, що вони і стануть землевласниками. Інший ризик – що землю куплять компанії, контрольовані іноземцями, які живуть не в Украіні, що неприпустимо в короткостроковій перспективі для національної безпеки України, особливо враховуючи фактор Росії та її спроб економічної колонізації України.

Якщо аналізувати ситуацію малих і середніх фермерів, то більшість з них, на відміну від великих агрохолдингів, не має структурованої бухгалтерії, аудийованоі звітності, написаних для банків бізнес-планів, отже не зможуть претендувати на рівний доступ до залучення фінансування. Тому задача держави – подбати про те, щоб всі учасники ринку мали однакові можливості доступу до коштів та, відповідно, до придбання землі. Потрібно підготувати і банківський сектор, максимально спростити вимоги до документів, які подаються для отримання кредиту, запровадити спеціальні програми кредитування для фермерів з низьковідсотковими ставками. Це дасть можливість купити землю тим, хто на ній безпосередньо працює, а не представникам олігархічних структур.

Подібну позицію щодо підготовчого періоду та дотримання інтересів фермерів висловлюють і профільні аграрні асоціації – ГС «Всеукраі?нська Аграрна Рада»,

ГС «Аграрнии? союз Украі?ни», ВГО «Украі?нська Аграрна Конфедерація», Асоціація «Украі?нськии? клуб аграрного бізнесу», Асоціація фермерів і приватних землевласників Украі?ни. Нещодавно вони направили свої консолідовані вимоги владі, серед яких:

– відкриття ринку з 1 січня 2024 роки, але не раніше:

1. Повного наповнення та виправлення Даних ДЗК та Реєстру прав на нерухоме маи?но.

2. Запуску програми пільгового кредитування малих фермерських господарств (менше 100 га в обробці).

3. Після закінчення 3-х річного терміну з моменту вступу в силу закону, що встановлює правила виправлення помилок (накладень) в ДЗК і компенсаціі? втрат потерпілим власникам земельних ділянок.

4. Виділення паі?в колишнім і нинішнім працівникам сільгоспдержпідприємств, які не брали участі в паюванні.

5. Спрощення процедур видачі заставних та і?х обігу на ринку та запровадження можливості звернення стягнення на предмет іпотеки через виконавчии? напис нотаріуса незалежно від наявності спору щодо розміру заборгованості.

Якщо ми хочемо цивілізований, а не дикий ринок землі, то нам треба врахувати вимоги фермерів, інтереси пайовиків, економічні інтереси держави та її безпеку.

Які мають бути наші наступні кроки?

В першу чергу потрібно провести інвентаризацію державних земель – і тих, які в держпідприємств, і у воєнних частинах, і в Академії наук і тд. Перевірити скільки цієї землі в оренді, за якою вартістю, скільки доходу приносить в Держбюджет. А також перевірити скільки цієї державної землі здається в оренду “в чорну”. Але вже зараз Уряд має представити цілісну модель відкриття ринку, в тому числі і фінансову модель, з розписаними на роки вперед етапами та передумовами переходу до наступного етапу.

Зараз цього немає, цілісна модель функціонування ринку відсутня, з фермерами дискусія не ведеться. Уряд та влада помиляються, якщо думають, що точковий законопроект про зняття мораторію, навіть з купою запобіжників, знайде підтримку в людей і пройде через Парламент. Потрібна прорахована на роки вперед, поетапна модель земельної реформи із детальним розрахунком фінансових наслідків для держави, для аграрного сектору, а також з законодавчими механізмами доступу малих та середніх фермерів до фінансування.

Тетяна Острікова

Самопоміч