Чим тільки не лякали українців противники припинення торгівлі з окупованими територіями.

Говорили і про надзвичайні заходи в енергетиці, які можуть спричинити до віялових відключень, і про зупинку підприємств ТЕС без антрацитового вугілля, і про різні за розміром збитки для економіки України, через які МВФ не виділить Україні наступний транш, внаслідок чого вкупі з начебто падінням експорту та скороченням валютних надходжень, підскочить долар. Відключень не сталося, транш дали, курс на місці. Із збитками, обсягами експорту та валютною виручкою пропоную розібратися, з огляду на інформацію та документи, надані українською стороною (Міністерством фінансів та Національним банком України) Міжнародному валютному фонду.

Відносини нашої влади з фондом надзвичайно цікаві. Наші урядовці принципово не бачать в МВФ установу, яка надає рецепти економічного росту і пильнує за впровадженням своїх рекомендацій. В очах влади, фонд – це незрозумілі люди з Заходу, у спілкуванні з якими треба робити серйозний вираз обличчя та погоджуватися зі всім, при цьому про себе думаючи, як їх перехитрити по-українськи та зімітувати ту чи іншу реформу, прикрившись правильною назвою.

Україна вперше дійшла до отримання четвертого траншу. Раніше, українська влада підписувалась під меморандумом, де були прописані чіткі дії, отримувала гроші і забувала про МВФ. Тобто, простіше кажучи, обманювала фонд. Нинішня влада за критичної ситуації в економіці не може собі цього дозволити, тому вимушена викручуватись на шляху до реформ. Однак, програма співпраці йде з піврічним запізненням. Четвертий транш за графіком мав надійти 15 листопада 2016 року, а попередній, який Україна отримала на початку осені 2016 року, за графіком мав надійти у вересні 2015 року, тобто затримка була річна. В чому причина затримок? МВФ чекає, поки Україна виконає хоча би третину взятих на себе зобов’язань. Крім строків отримання траншів є ще один важливий показник – рівень та якість виконання меморандуму з МВФ. А виконаний він цього разу на 38%. П’ять структурних маяків МВФ позначив як виконані, вісім – як невиконані. При цьому, коли бачиш, що виконала влада – постійно хочеться додати «але». Наприклад, виконане зобов’язання щодо адекватності капіталу банків, але приватизація ПриватБанку викликає безліч питань, Уряд випустив облігацій більше ніж на 100 млрд грн для покриття кредитів, які Коломойський видавав пов’язаним з банком особам і, очевидно, не поспішає повертати. Щодо невиконаних вимог – то вони так і чекають втілення в життя пунктів про посилення незалежності НАБУ та надання йому права самостійно прослуховувати розмови топ-корупціонерів, створення антикорупційного суду, проведення верифікації соціальних виплат, створення фінансової поліції.

Втім, є і позитивні моменти в співпраці України з МВФ. Зокрема, влада вимушена надавати йому чіткі та обґрунтовані фінансові розрахунки. МВФ після їх аналізу робить цю інформацію публічною і доступною. Так, нарешті можна впевнено говорити про попередні наслідки для економіки від блокади торгівлі та товарообігу з підприємствами з окупованих територій України. Ця інформація міститься на сайті МВФ в англомовному 175-сторінковому “country report” про Україну. Меморандум є лише одним із розділів цього документу. В Україні, при цьому, Міністерство фінансів опублікувало лише меморандум, решту документу, яка містить об’єктивну інформацію щодо стану нашої економіки – влада вважає не вартим перекладу та публікації.

На 10-й cторінці вищевказаного документу читаємо: після рішення влади про заборону переміщення товарів через лінію розмежування, оцінивши наслідки у вигляді зменшення економічної активності в ОРДЛО, вплив на виробництво на підконтрольній території, зменшення експорту та збільшення імпорту – довелося скорегувати прогнозоване зростання ВВП у 2017 році з 2,9% ВВП до 2,0%.

Бачимо, що у розрахунки при аналізі економічної ситуації був включений параметр «економічна активність в окремих районах Донецької та Луганської областей» («the loss of recorded economic activity in the NGCA»). Тобто, коли йшлося про збитки, в першу чергу малося на увазі падіння економіки територій, підконтрольних Захарченку та Плотницькому. Чи можна взагалі відносити до негативних явищ економічні негаразди окупанта та його бойовиків?

Якщо заглибитись у розрахунки, надані Україною в МВФ, бачимо, який саме фактор вплинув на перегляд прогнозного росту ВВП. Різниця між імпортом та експортом стала більша на 1% ВВП. Також видно зменшення внутрішнього споживання (private consumption) 0,3 процентних пункти, що очевидно відображає негативні тренди на окупованій території.

Якщо до блокади імпорт перевищував експорт на 1,4% ВВП, то після неї перевищення становить 2,4%. Чистий експорт (експорт мінус імпорт), як відомо, є складовою ВВП, отже негативний експорт буде зменшувати наше ВВП. Дивимося далі, яким мав бути торгівельний баланс України до блокади, та яким він стане після блокади.

Бачимо, що прогнозована експортна валютна виручка не змінилася, 36,8 млрд доларів до блокади, залишилися тими самими 36,8 після блокади. Збільшився лише імпорт на $600 мільйонів, що очевидно відображає необхідність купувати вугілля за кордоном. Ось і все. Всі економічні наслідки блокади. На експортну валютну виручку блокада взагалі не вплинула, імпорт збільшився на 1,4%.

Отже, всі втрати разом узяті, разом із десятками «націоналізованих» підприємств, із сотнями товарних потягів, які вже не курсують, з необхідністю купувати вугілля за кордоном та всім іншим оцінені у 0,9% ВВП, тобто 21,5 млрд грн, або близько $800 мільйонів, з яких 600 – це збільшення імпорту для закупівлі вугілля антрацитової групи. При цьому, ці наслідки пораховані в перспективі до кінця 2017 року, не за місяць блокади, організованої ветеранами Війни за Незалежність України. Тому, 30 чи більше мільярдів псевдозбитків немає, так само як і зменшення валютної виручки. Натомість, блокада перекрила величезний пласт тіньових схем, і призвела до падіння виручки, але не валютної виручки України. Валютна виручка впала в підприємств з непідконтрольних територій рівно на ті $600 мільйонів, за які вугілля антрацитової групи буде закуплене у закордонних постачальників.

Тетяна Острікова, член комітету Верховної ради з питань податкової та митної політики

Новое время. Бизнес