Загальна й звична картина на телевізійних ток-шоу: представники влади виголошують гучні слова про свою прихильність до демократії, ідеалів громадянського суспільства та інших європейських цінностей. Слова ці бувають наскільки гучними, настільки ж і загальними, гаслоподібними. Брак аргументації телевізійні спікери від влади компенсують агресивністю, звинуваченнями своїх опонентів в усіх можливих гріхах і переходом на особистості - цілком у стилі «сам дурень».

Заради справедливості варто зазначити: спікери від опозиції в тих-таки ток-шоу часто-густо не відстають від представників влади у роздаванні направо й наліво голослівних звинувачень, доводити чи бодай аргументувати які вони не мають жодного наміру. Тільки роблять вони це здебільшого «делікатно» й «інтелігентно» - принаймні, до тієї міри, до якої ці дві категорії взагалі можна застосувати до вітчизняного політтераріуму.

Але про опозицію - якось іншим разом. Телевізійні ж спікери від влади повсякчас наражаються на одну й ту саму небезпеку - проговоритися. Накрутивши себе на гранично конфліктну емоційність, бодай на мить стати щирими.

Схоже, саме це трапилося з Оленою Бондаренко під час ефіру «Шустер live» 14 червня.

Тема була майже нейтральною - події в Туреччині. Відкриваючи цю тему, Савік Шустер акцентував декілька аспектів: «А вот протесты в Турции и расправы с демонстрантами, в принципе, Министерство внутренних дел Украины решило, что надо внести изменения в закон о мирных шествиях и немножко ужесточить. Да?.. И все это люди, которые собрались благодаря социальным сетям».

Отже, з одного боку, стосунки влади й суспільства, ставлення влади до громадянських прав; із іншого боку - соціальні мережі та їхня роль у консолідації суспільства. Ширше - роль вільної та об'єктивної інформації в перетворенні суспільства на активне громадянське та в захисті суспільства від владної тиранії.

Ще один аспект додав народний депутат від УДАРу Павло Розенко: «А ще ініціатива Партії регіонів про те, щоби зарегулювати повністю інтернет. Народний депутат Олійник від Партії регіонів вніс, щоби влада могла повністю... Він вніс законопроект, щоби повністю регулювала влада інтернет і мала право закривати будь-які сайти лише за натяк до якоїсь громадянської непокори».

Здавалося, дискусійні аси від Партії регіонів от-от почнуть чергову проповідь на тему: «Ви брешете», а чи: «Це ви самі регулювали інтернет, коли були при владі»... Але ефір наближався до завершення, був він довгим і виснажливим. От і стався сюрприз. Слово взяла Олена Бондаренко: «Спасибо большое. Я все-таки предпочитаю, когда о таких медийных проблемах говорят специалисты, а не аматоры». Вже дуже демократично: виявляється, про громадянські свободи простим громадянам (не кажучи вже: парламентарям) вести мову зась, це виключна парафія високочолих фахівців. А громадяни? Їжте, що дадуть.

Далі Бондаренко подарувала глядачам і зовсім одкровення: «Вы, наверное, забыли или вообще не знаете, что подобная цензура существует во всех социальных сетях, но от имени американских властей и тех, кто занимается этими сетями. Если вы не знали, то я вас просвещу: если в Facebook на какой-то пост 10 человек пожаловалось - его удаляют. Это цензура». Гаразд, подаруймо пані регіоналці дрібне дискусійне шулерство. Адже видалення неправдивих або образливих постів - це ніяка не цензура. Тим більше, що в класичному варіанті поняття «цензура» взагалі заведено пов'язувати з владою й державою. Оцінімо головну думку: скрізь панує цензура, й Україні без неї - просто нікуди й ніяк.

Але слухаймо далі: «Оказалось, что все персональные данные всех пользователей социальных сетей в мире - в мире, не только в Америке - то есть все, кто из вас находится в социальных сетях, спецслужбы, разведки - все специальные части, которые следят за людьми в Америке, они имеют доступ к вашим персональным данным, чтобы вы знали. Самая демократическая страна в мире. И это признано как национальный интерес и защита национальных интересов. Зачем за вами следят? Отслеживают любые посты, которые якобы угрожают Соединенным Штатам Америки. Единственный пост, когда сумасшедший написал, что он убьет Обаму - его посадили».

Коротше кажучи, зловісна рука Вашингтона. Без шулерства, втім, не обійшлося й тут: адже насправді інформація The Washington Post, що агентство національної безпеки США і ФБР мають прямий доступ до даних Apple, Facebook і Microsoft та інших IT-компаній, призвела до дуже гучного скандалу в США й у світі.

Поїхали далі: «То, что здесь сказал господин Розенко, я воспринимаю как подстрекательство к революции, и хочу самым буйным головам напомнить, чем закончились совершенно недавние революции в Египте и Тунисе - бардаком и обвалом экономики. Более того, сделано это было, по моей версии, для того, чтобы просто оттянуть туристические бюджеты в угоду европейским странам. Более того, то же самое ждет и Грецию».

Коротше кажучи, сидіть, громадяни, тихенько й терпіть владу, хоч якою вона була б: не з вашими, плебеї, свинячими пиками щось там відстоювати. Так, пані Бондаренко? А шулерство було й тут: виходило, що «бардак и обвал экономики» в Греції - то наслідок якоїсь революції, яку всі ми разом проґавили? Ну, а замість руки Вашингтона тут уже зловісна рука Брюсселя. Того самого, до якого регіонали так полюбляють їздити на переговори.

Далі пішло ще цікавіше: «Что касается Украины - у нее тоже есть свои экономические интересы. И воевать против этих экономических интересов будут с помощью социальных сетей». Отут уже точно стало «не для аматорів». Хто воюватиме, як воюватиме, та ще й не просто проти України, а проти економічних і саме економічних інтересів? Дотепер чомусь вважалося, що економічні інтереси - далеко не найпоширеніша тема в соціальних мережах, принаймні в українських... Ні, от справді: як могла б виглядати фейсбукова війна проти економічних інтересів - чи ви можете собі таке уявити?

А на десерт було й зовсім приголомшливе: «Вы знаете, Савик, вы показали вот эти чудовищные кадры, как расправляется полиция на митингах с турецкими демонстрантами. Я скажу для тех, кто смотрит постоянно и регулярно иностранные каналы - одного даже Euronews достаточно - знают, что это банальная данность и банальная реальность каждого дня в европейских столицах. Лондон, 2011 год, когда полиция имела право применять не только брандспойты, не только слезоточивый газ - вдумайтесь! - служебных собак, которых пускали на людей. Швеция, 2013 год».

Шустер спробував був заперечити: «Только когда люди нарушали закон... Только когда люди начали бить витрины, переворачивать автомобили. Только тогда». Закінчити йому регіоналівська пасіонарія не дала: «Далее - Соединенные Штаты Америки, 2012 год, акция Occupy Wall Street, когда просто растянули и избили дубинками, покидали всех. Что касается Греции - были избиты журналисты и были избиты обычные граждане. Более того, возвращаемся к самой демократической стране в мире - Соединенным Штатам Америки. Вы знаете, что у полиции существует программа нулевой терпимости к тем, кто нарушает правопорядок во время мирных акций? Подумайте об этом. То есть малейшее нарушение закона карается очень жестоко. И любое сопротивление полицейскому считается высшим преступлением. Поэтому все познается в сравнении».

Отут уже все було звалено до купи: мирні акції - й порушення правопорядку, громадянські протести - й злочини, демонстрації - й вандалізм. Шустер знову спробував був заперечити: «Лена, только единственное давайте скажем сразу, что суды работают, скорая помощь работает, полиция подотчетна, шерифы избираются. Когда люди начинают нарушать закон, перегибают палку, это плохо, это очень плохо. Но...».

Йому знову затулили рота: «Савик, я о том, что на самом деле вот о таких фактах, о которых рассказываю я, ведь наша оппозиция умолчит и не расскажет. Для думающего человека важно понимать и это в том числе». Ну, звісно ж: опозиція - от де коріння всіх лих.

Перш ніж підбивати підсумки, зауважмо: Олена Бондаренко - дуже частий, практично постійний представник Партії регіонів у телевізійних ток-шоу. Що це означає? А означає це те, що керівництво партії (воно ж найвища державна влада) вважає: Олена Бондаренко винятково адекватно висловлює позицію Партії регіонів. Висловлює саме те й саме так, як влада хотіла б. Іншими словами, політичний світогляд Бондаренко - то й є політичний світогляд Партії регіонів; ніяких «відхилень» та «опортунізмів» за нею не водиться.

Хотіла того пані Бондаренко чи ні, а її виступ в ефірі «Шустер live» 14 червня можна вважати за такий, який дає розуміння програмних установок усієї Партії регіонів.

А саме: Олена Бондаренко (а отже, й Партія регіонів у цілому, а отже, й державна влада) робить ставку на насильство чи, щонайменше, упокорення громадян. Про готовність влади до діалогу з суспільством немає й мови. Про відкриту інформаційну політику, про свободу поширення інформації, про відмову влади від цензури також можна забути.

Друге: демократичні громадянські свободи Бондаренко (а отже, влада) сприймає як ворожі підступи з наміром накапостити економічним інтересам України, пригнобити її.

Третє: у суспільстві Бондаренко (а отже, влада) вбачає натовп - тупий, агресивний і налаштований на сліпе насильство. Якщо вдуматися, Олена Бондаренко прямим текстом оголосила про війну влади з суспільством - бо так і тільки так можна розтлумачити готовність удатися до насильства проти суспільства, аби не допустити насильства суспільства проти влади.

І четверте: Олена Бондаренко (а отже, влада в цілому) щиро переконана: всі такі, скрізь у світі так, а всі розмови про громадянські свободи й демократію - то не більш ніж ритуальний політес, фігури мовлення, а то й ворожі підступи проти України. Олена Бондаренко (а отже, й влада) справді вірять: нинішня Україна нічим, геть нічим не відрізняється від країн Євросоюзу, тож усі висунуті вимоги з боку ЄС є провокацією.

Коротенький виступ Олени Бондаренко переважив на терезах усю фанфарно-євроінтеграційну риторику регіоналів протягом кількох років. Із чим їх і привітаймо.

Борис Бахтєєв

Телекритика