В Україні Закон не працює. Нам нема, в кого просити про допомогу, і ми звертаємося до світової спільноти.

Силові структури МВС України перейшли до нахабного і неприкритого терору на вулицях Києва. Протягом ночі з 22 на 23 січня по всьому місту спецпризначенці у формі Беркуту зупиняли та громили машини Автомайдану і захоплювали водіїв, не пред’являючи їм жодних звинувачень. Зокрема, на вулиці Щорса, на розі Грушевського та Кріпосного провулку біля Будинку Офіцерів, а також на Південному мосту. Схема була наступною: група беркутівців намагалася зупинити машини Автомайдану, перепиняючи їм рух, оточували машини і, не сказавши жодного слова, починали дірявити шини, а також трощити палицями автомобіль, розбиваючи скло, освітлювальні прибори та корпус. Після цього, якщо водій не міг розвернути авто і поїхати, намагалися витягнути його із машини, побити та забирали у свій автомобіль. Таким чином було затримано орієнтовно близько 10 людей. Зараз, за інформацією автомайданівців, вони знаходять в Дарницькому РУВД міста Києва. До того ж, за правилами останніх кількох днів, усіх, кого затримали представники МВС
України у зв’язку з протестними акціями на Майдані, піддаються надзвичайно жорстокому побиттю. Очевидно, що ця доля не оминула і автомайданівців.

Але це не все. Людей, які були затримані Беркутом, під час перевезень до РУВД пересаджували з одного в інший мікроавтобус, вірогідно для того, щоб збити з курсу автомайданівців, які їх переслідували. За деякими даними, з невідомих причин людей у цьому мікроавтобусі підірвали гранатою. Є підозра, що двоє з тих, хто знаходився в тому мікроавтобусі отримали надзвичайно важкі травми. Цей мікроавтобус автомайданівці виявили кинутим біля Будинку Офіцерів з виламаними дверима (очевидно від вибухових хвиль) і розкиданими на кілька метрів речами.

Ще один важливий момент: за свідченнями самих автомайданівців, яким довелося потрапити під ці варварські напади Беркуту, складалося враження, що спецпризначенці вели себе на кілька порядків агресивніше, ніж це вони робили до цього. Фактично з ними неможливо було навіть поговорити – вони поводили себе, як відверті бандити, які не реагували на будь-які апеляції до них. Нема сенсу згадувати про передбачене законом називання своєї посади, прізвища і причини зупинки транспортного засобу. Є припущення, яке все ж вимагає оприлюднення: за словами одного з автомайданівців, це не були звичні нам вітчизняні силовики – схоже на те, що це були їхні колеги з країни – нашого північного сусіда.

Просимо всіх про сприяння у розповсюдженні цієї інформації через відповідні правозахисні структури: повідомте, будь ласка, всім, що нам – тим, хто вийшов на мирні протести на Майдан у Києві та інших містах України,- відсьогодні немає жодного сенсу звертатися за справедливістю до відповідних державних або судових органів України.

Нам може допомогти лише активність світової правової спільноти.

З повагою, РУСЛАНА Лижичко
Президент «Міжнародного Благодійного Фонду
«Український Світанок»

БРІЗ