Учора латвійські ЗМІ заявили, що у рамках справи про відмивання грошей колишніми українськими чиновниками до бюджету Латвії було перераховано майже 50 мільйонів євро. Українські політики і журналісти вважають, що ці кошти належали чиновникам-втікачам часів Януковича, зокрема, Сергію Арбузову та Юрію Іванющенку. У Генеральній прокуратурі, своєю чергою, вже встигли заявити, що заступник генпрокурора Євген Єнін найближчими днями навідається до Латвійської Республіки з питання повернення в Україну незаконно виведених активів.

Коментуючи цей візит, народний депутат від «Об‘єднання «Самопоміч» Олена Сотник підкреслює: не просто так заступник Генерального прокурора їде до Латвії, проте це не єдині зусилля, які має прикласти Україна, аби не лише повернути ці кошти, але й надалі уникнути подібних ситуацій. Зокрема, на думку народного депутата, Генеральній прокуратурі необхідно дотримуватися адекватних термінів розслідувань та подачі матеріалів у суди.

Детальніше Олена Сотник розповіла у бліц-інтерв’ю журналістам.

Чому так сталося, що Латвія конфіскувала кошти, які, за даними ЗМІ, були незаконно виведені з України?

Точно розуміти всю ситуацію ми будемо найближчими днями, але щодо можливості тримання коштів під арештом є передбачені строки, в Латвії це 2 роки. Я думаю, що з моменту, коли були арештовані ці кошти, якраз пройшло близько 2 років.

І тут виникає велике питання з приводу якості роботи Генеральної прокуратури, оскільки були відповідні кримінальні провадження, наприклад, щодо Іванющенка, а частина арештованих коштів в Латвії пов’язувалася саме з цією особою. Більше ніж за 2 роки в прокуратурі не спромоглися завершити розслідування, тому справа не була подана до суду, а суди, своєю чергою, не мали змоги винести вироки. Отже, за цей тривалий строк ми не отримали документ саме українського національного суду, аби подати документи, що підтверджували б злочинність набуття коштів, до Латвії та повернути ці кошти уже на рахунки державного бюджету України.

Усі ці запитання, я думаю, треба ставити Генеральній прокуратурі. Я підготувала відповідне звернення, скерую його. Хочу почути, що з цього приводу скаже Генеральна прокуратура.

Що тепер може зробити Україна, щоб повернути ці 50 мільйонів?

Не просто так представник Генеральної прокуратури виїжджає до Латвії. Це процедурне питання внутрішніх латвійських процесів, чим вони обґрунтовують стягнення коштів на даному етапі до державного бюджету саме своєї країни. Я думаю, питання переговорів не є закритим.

Проте Україна має винести іменем України відповідні вироки і мати на руках документ, на підставі якого ми могли б ці кошти повернути саме у державний бюджет України. Це однозначно. І тут Генеральна прокуратура має виконати своє завдання, якомога скоріше звернутися до суду і в порядку спеціального судочинства, оскільки Іванющенко у розшуку, забезпечити можливість винесення судом заочного вироку.

Який запобіжник необхідний Україні, на Вашу думку, аби можна було зарадити таким випадкам у майбутньому?

У Кримінально-процесуальному кодексі встановлені строки розслідувань для будь-яких справ – складних, особливо складних. Я вважаю, що розслідування резонансних для суспільства справ, які є важливими, в тому числі стосовно стягнення та конфіскації коштів за вироками, могли б стати пріоритетними для Генеральної прокуратури, і ГПУ могла б дотримуватися розумних строків розслідувань і подачі матеріалів до судів. Чомусь цього не відбувається.

У деяких кримінальних справах у нас є зрушення, але, як правило, це нові резонансні кримінальні провадження. Чомусь всі забули, наприклад, що є перелік двадцяти найбільш резонансних кримінальних проваджень. Туди внесені і Богатирьова, і Клименко, Іванющенко та інші, по яких розслідування тривають досі, і матеріали належним чином до суду не подані.

Я думаю, головний запобіжник – це те, що Генеральна прокуратура буде контролювати терміни, що ці терміни будуть розумними, а не сягатимуть двох-трьох років, як це відбувається зараз.

Окремої уваги вартий момент відсутності відповідальності з боку прокуратури за порушення строків розслідувань, низьку якість матеріалів, що іноді подаються до суду, та схожі негативні наслідки для країни, як у випадку з Латвією.

Самопоміч