Заява Юлії Тимошенко:

15 листопада 2013 року в мене, згідно зі ст. 110 КВК України, було заплановане короткострокове побачення з моїми соратниками Арсенієм Яценюком, Юрієм та Іриною Луценками, також була дозволена зустріч із членом Європарламенту паном Саріуш-Вольським. Але вранці з телевізійних новин я дізналася, що нібито через гостру вірусну хворобу (грип) я начебто відмовилася від побачення та міжнародної зустрічі.

У цих подіях, як у краплі води, відбивається вся реальність авторитарного режиму Януковича.

По-перше, я не хворію на ГРВІ (грип) та не відмовлялася від зустрічей. Ця принизлива дріб’язкова неправда, яку оголосив начальник Качанівської колонії, зайвий раз доводить, що Янукович не дарма відзначив його державною нагородою, бо він за дорученням Януковича дійсно готовий на будь-який обман чи аморальний вчинок.

По-друге, сьогодні я двічі - о 10.30 та о 14.30 - письмовими заявами поінформувала начальника колонії, що я не хвора на застуду. У цих заявах я вимагала допустити до мене тих людей, хто прибув на короткострокове побачення та міжнародну зустріч.

По-третє, ще з 11.00 цього ж дня, коли начальник колонії мене оголосив хворою на застуду та не допустив до мене відвідувачів, я наполягала на огляді, однак лише о 13.30 до мене прийшли два лікаря — Ірина Фурса та лор-лікар, які оглянули мене та пересвідчилися, що я не хвора на застуду. Я попросила їх написати висновок, де було б відображено, що я не хворію на застуду - це відбувалося в присутності шістьох охоронців та медсестри.

По-четверте, аби я не мала можливості через ледь відкрите вікно передати Арсенію Яценюку та родині Луценків інформацію про те, що я не хвора на застуду та чекаю на нашу зустріч, тюремники щільно зачинили вікно та зняли з нього ручки. О 15.00 стало цілком зрозуміло, що тюремники за дорученням Януковича навмисно зірвали мої побачення. У зв’язку з цим я написала та відправила до Харківської обласної прокуратури заяву про злочин, який скоїв начальник Качанівської колонії І. Колпащіков.

На власній долі я відчула злочинність цієї нелюдяної системи, яка в незаконний спосіб може позбавити волі, не пускати до суду, застосовувати грубу фізичну силу, позбавляти законних прав на зустрічі та побачення, не дозволяти користуватися телефоном... Мені жодного разу не дали можливості подихати свіжим повітрям. І я чудово уявляю, які злочини та яке насилля вони чинять щодо інших ув’язнених. Це озброєні та добре навчені злочинці, які одягнуті в мундири солдатів та офіцерів, однак давно вже втратили людське обличчя. Вони готові виконати будь-який наказ: якщо треба буде бити - вони битимуть, треба буде вбивати - вбиватимуть. Вони безсоромно чинитимуть насилля над усіма, кого вважатимуть небезпечними для себе та своєї влади. Це є війна машин проти людей: але не в фантастичних оповіданнях, а в сучасній Україні. Саме тому легіони озброєних силовиків, яких значно більше, аніж людей, проти яких їх виставляють, - зараз звичне явище. Тому я прошу всіх, хто здатен боротися, чинити їм опір. І робити це треба зараз, бо потім буде пізно.

Юлія Тимошенко,
м. Харків,
Качанівська колонія.
15 листопада 2013 року

tymoshenko.ua