Повернулася з Мюнхена, де на майданчику “Київського діалогу” дискутували, чи мінські домовленості вже зайшли в глухий кут чи ще ні. Пам’ятаючи попередні непрості дебати із німецькою публікою та політиками (“ви програли війну – робіть, що вам Росія каже”) готувалася до жорсткої атаки.

Але ж ні – німецькі політики, історики і громадськість починають оговтуватися. Витверезіння приходить разом із усвідомленням загрози, яку Росія продукує не лише для України для Європи і Німеччини зокрема – дракон прийшов не за однією жертвою, дракон має намір з’їсти все село.

Як результат – опонувати цього разу було нікому. Німці цього разу хотіли чути і говорити про інше:
– хотіли розуміти, що стало причиною російського вторгнення в Україну;
– обговорювали збройні і гібридні загрози Росії для Європи і Німеччини;
– наголошували, що санкції – це оборонне озброєння Європи у гібридній війні;
– казали про те, що німецьким політикам варто було б частіше їздити до України, аніж до Росії;
– робили висновки про те, що німці повинні позбутися ставлення до України, як до “молодшого брата” Росії і вимагати від України яких виправдань.

І нарешті, без остраху озвучували необхідність нового формату, який би вирішував не надуманий “конфлікт на сході” а реальну загрозу від Росії.

Троє підійшли і пригадали мій виступ у Берліні рік тому (який тоді викликав велике роздратування в аудиторії). Звернули увагу, що я казала правильні речі.

Як то кажуть – “час і зусилля”…

Оксана Сироїд

Самопоміч