Головне для Надії — не змізерніти, не наговорити зайвого, не обнулитися. Про це у своєму блозі на НВ пише російський політологАндрій Окара.

На тлі Надії Савченко всі українські політики (точніше, майже усі) загубляться. Ця героїчна дівчина знає, що таке добро і що таке зло. Але вона не знає, що таке 250 відтінків сірого, в яких дуже добре розбираються всі українські політики.

Якщо Юлія Тимошенко зуміє знайти спільну мову з Надією, то їй особисто та її партії — великий плюс. Якщо не знайде — два мінуси.

Порошенко може попросити Надію: мовляв, про мене, як про мертвого: або добре, або нічого. Адже це саме я тебе дістав з російської в’язниці.

Андрій Парубій сам багато в чому схожий на Надію, тому йому збитку також не буде.

А от іншим…

Клоунада відвертих блазнів буде виглядати зовсім дурною нісенітницею — бенкетом під час чуми.

Надія приїде в Київ і риторично запитає український політикум: «Поки я там, у російському Донецьку, боролася за Україну, за її честь і гідність, голодувала, билася з символічною Імперією зла і цілком реальним Путіним, чим ви займалися? За скільки ви продали революцію? Які бонуси затулили у вашій свідомості жертву Небесної Сотні?»

Цікаво, що вони скажуть?

Головне для неї — не змізерніти, не наговорити зайвого, не обнулитися, не перетворитися на «козака» Гаврилюка. Шкода, що президентські вибори не цього тижня.

P. S. До речі, той факт, що обмін відбувся саме у другу річницю обрання Порошенка президентом України, залишає зазор (або навіть відкриті ворота) для того, щоб підозрювати його в наявності певного взаєморозуміння з російським колегою.

СОЦПОРТАЛ