Подумати тільки: всього двісті років тому жінці відрубали голову лише за те, що вона вимагала рівності в шлюбі та права голосу на виборах. Француженка Олімпія де Гуж біля гільйотини трималася достойно: "Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна увійти і до парламенту" - її останні слова стали крилатими і пророчими.

Сьогодні жінкам в Україні, які вирішили "увійти" до парламенту, голову не відрубують, але й по голівках не гладять. "Жінка – це Берегиня! Природне призначення жінки – материнство! Політика і реформи – не жіноча справа!" - такі патріархальні гасла нав'язуються сьогодні українцям з однієї метою – дискредитувати можливості жінок у політиці. Небажання чоловіків ділитися владою з жінкою, поступово віддаляє Україну від європейських цінностей та демократичних норм.

"Наши политики патриархальные, и как только вырываются от жен, они начинают менять их на молодых любовниц и ведут жизнь диктаторов, семейных тиранов… Когда произойдет изменение семейных традиций, женщина получит равные права с мужчинами — будет так же зарабатывать, иметь все права и возможности…" - таку думку висловив Геннадій Балашов в одному з інтерв'ю щодо жінок в політиці.

Але зміна патріархальних поглядів в Україні відбувається дуже повільно та з шаленим опором самих жінок, які ніяк не можуть визначитися: хочуть вони бути сильними чи ні?Вони за чи проти жінок у політиці? Якщо жінки – проти, то хто ж тоді – за?

Українська жінка зараз на роздоріжжі, з однієї сторони – Європа, де жінки значно активніші в громадському та політичному плані. З іншої – усталені патріархальні погляди, за якими вона змирилася: стояти біля кухонної плити та доглядати дітей. Ну й справді, тепло, зручно, і мухи не кусають. Тільки що ж тоді робити з мріями про нове життя, що приходять за 20 хвилин до сну?

Якось я стала свідком цікавої дискусії у фейсбуці між жінками:

Зоя Загородня На жаль, в Україні немає жінок-політиків..

Елена Маркосян Они есть, но не в политике:)

Зоя Загородня Але ж тут мова саме про політику..

Елена Маркосян А где вы видите политику? Политикум давно приватизирован и, как результат, политика подменена бизнес-менеджментом. Если говорить о политике, как искусстве согласования интересов людей (и сообществ) с разными соиально-политическими интересами, то сегодня вся политика создается, зреет и осуществляется в самом обществе.Политики согласовывают только бизнес-интересны различных бизнес-групп. Быть политиком по должности и быть политиком по сути(призванию, способности к действию) суть разные понятия. Поэтому я и говорю - женщин-политиков у нас много, но им нет места в публичной должностной политике именно потому, что самой политике там нет:))

До речі, автор останніх слів, відома журналістка Олена Маркосян, написавши у фейсбуці, що єдиним способом змінити владу в Україні – вибрати в парламент 300 жінок, навіть не підозрювала, яку хвилю насмішок та обговорень викличуть її слова:

"После того, как я на своей стене в фейсбуке на писала, что одним (а точнее, единственным) способом изменить качество политики в нашей стране остается выбор в парламент 300 женщин (причем, все равно каких), мужчины немножко опешили, а потом стали комментировать эту запись. Сначала осторожно посмеиваясь, а потом, - задумываясь о сути сказанного. Я не шутила, потому что точно знаю - победить силу можен не столько другая, сколько ИНАЯ сила, которой и являются женщины.

Просто представьте себе, что мажоритарка сделает "женский" выбор. Полетят все схемы и договоренности как по партийным спискам, так и по региональным элитам - из составы кардинальным образом изменятся. Никакой оппозиции не под силу провести такую трансформацию политикума и политики."

Якби там не було, але без жінки в політиці досить складно реалізовувати соціальні питання. Відсутність жінок в необхідній кількості на керівних посадах в уряді та в парламенті тільки провокує загострення соціальних проблем. Питання дитячих садків, боротьба з дискримінацією за ознакою статі, здоров'я чоловіків і жінок, домашнє насильство, від якого щомісяцягинуть сотні українських жінок – по суті ще не вирішувалися у суспільстві. Українці, особливо чоловіки, масово вимирають, так і не відчувши на собі поліпшення і стабільності. А жінки продовжують погоджуватися на пасивну гру, не розуміючи, що це лиш роль жертви.

Віталіна Севрук
Голова Громадської молодіжної організації "Жінка"

gazeta.ua