На сьогодні в Україні у більшості сфер жінки мають гірші умови, ніж чоловіки. І таку ситуацію треба виправляти. Про це заявила міністр соціальної політики Наталія Королевська, коментуючи, затверджену урядом, відповідну програму. А колишній глава цього міністерства, нині опозиційний депутат Людмила Денисова вважає запропоновані шляхи подолання гендерної нерівності нереальними.

В інтерв’ю Радіо Свобода вона наголосила: в умовах, коли підприємництво все більше заганяється владою у «тінь», коли закони пишуть, але не виконують, рівні можливості «слабка стать» так і не отримає. До того ж, на ситуацію як і раніше впливає менталітет, за яким українським жінкам відводять другорядні ролі.

– Як Ви вважаєте, що робить зараз влада в Україні для забезпечення рівних прав жінкам?

– На сьогоднішній день жінки – це ж, знаєте, така річ «кризова». Вони можуть завагітніти і народжувати дитину. А за законом, ухваленим провладною більшістю…

– …Ви маєте на увазі так званий «податок на вагітність»?

– Так. Це ж не тільки жінка сплачує, це сплачує роботодавець. Тому на сьогоднішній день із жінками укладають трудові угоди лише, наприклад, на три місяці, на чотири…Тому що роботодавці зазнають ризиків. Тобто, проблему слід вирішувати по-іншому. Бо жінка за цей період вагітності до пологів повинна бути застрахованою. І страхуванням її повинна опікуватися держава, а не сама жінка. Це саме і є підтримкою материнства з боку держави.

– Міністр соціальної політики Наталія Королевська виступає за посилення відповідальності роботодавців за дискримінацію жінок віком старше 35 років при прийнятті на роботу. Наскільки реально в нинішніх українських реаліях запровадити це для роботодавців?

– Закон про зайнятість населення, який діє з першого січня нинішнього року, там є така умова, що роботодавець не повинен указувати, наприклад, в оголошенні стосовно працевлаштування вік того, хто претендує на трудову вакансію, його стать тощо. Але, коли людина приходить, знайдуть інші приводи відмовити жінці. Це все пов’язано із соціальною відповідальністю бізнесу. А ця відповідальність може бути лише в тій державі, в якій створені рівні можливості для всіх без винятку підприємців, а не лише тих, хто належить до «Сім’ї».

– В Україні жінки очолюють 12 відсотків великих і 15 відсотків середніх підприємств. Чому склалася така тенденція? Дається взнаки той самий патріархальний підхід, що діє століттями, чи брак законодавства відповідного, чи може брак активності самих жінок у відстоюванні своїх прав?

– І жінки тут недопрацьовують. Тому що дається взнаки наш менталітет, що жінка більше тяжіє до дому, до дітей тощо. Але в Україні є жінки, котрі подають приклад іншим представницям цієї статі. Коли на високих посадах у державі жінок можна порахувати на пальцях однієї руки, то що говорити, наприклад, про підприємства? Жінки працюють, а чоловіки керують, на жаль.

Радіо свобода