Про відсутність гендерного паритету та про пошук оптимальних шляхів просування жіноцтва до політичного олімпу говорили під час круглого столу, ініційованого ВГО «Жіночий консорціум України». У жваве обговорення проблеми включилися жінки, котрі частково відбулися в політиці, та ті, хто тільки налаштовується здобути там гідне місце: депутатки рад різних рівнів, представниці органів державної влади та місцевого самоврядування, лідерки обласних осередків політичних партій, громадські активістки та експерти.

Серед виборців статистично 55% жінок, утім, як не парадоксально, але свою довіру вони виявляють та віддають голос чомусь чоловікам-кандидатам. Ті ж, у свою чергу, рвуться саме до вищих ешелонів влади, де «є що ділити». Депутатство ж у низових ланках, скажімо, в сільських радах, де потрібно шукати джерела доходів для громади, їх мало приваблює. Там на передньому краї якраз жінки, завзяті до рутинної роботи. Таким чином до нинішнього складу Верховної Ради потрапило лише 11% жінок — на 3 більше, ніж у попередньому скликанні, однак усе так само мізерно мало, аби керувати процесом і мати важелі впливу на ситуацію в державі, — зазначає експерт жіночого консорціуму Віра Карайчева. Норма про гендерне квотування, якою передбачається участь у перегонах не менше 30% жінок у списку кожної політичної партії, виконувалася формально. Її порушили 20 з 29 зареєстрованих партій. Вони свідомо подали до ЦВК списки, до прохідної частини яких заздалегідь жінкам було важко потрапити, тож більшість з них виявилися технічними кандидатами. 2% жінок пройшли в Раду по мажоритарних округах. Натомість, згідно з даними ООН, в європейських державах у парламентах засідають від 22% до 40% жінок. Помічено, що там, де їх більше, менший рівень корупції у країні.

Серед позитивних тенденцій останніх виборів: кандидаток нарешті не дискримінують у медіа, банерній рекламі, вони стали помітними в інтернет-ресурсах та через саморекламу.

— Місцеві вибори можуть стати для громадських активісток хорошим стартом на шляху в велику політику, — з розумінням справи зазначає керівник обласної організації політичної партії «Блок Петра Порошенка» Олена Урсуленко. — Партії повинні активніше залучати жінок в політичне життя. Насамперед, волонтерів, котрі своєю небайдужою позицією продемонстрували, що здатні ефективно вирішувати важливі для суспільства проблеми, а отже, в політиці дбатимуть про благо держави та підвищення рівня життя її громадян. Утім, активно займаючись громадськими справами, жінки зазвичай не рвуться в політику. Я сама в 2010-му потрапила до політики з громадської діяльності і по собі знаю, наскільки відрізняються між собою ці сфери: суспільною діяльністю займаєшся від душі, а в політиці маєш стати професіоналом. Тож тут жінок якраз потрібно вчити впевнено почуватися на рівних.

Підтримала та розвинула думки колег і голова обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» Алла Радіонова, яка переконана, що лідерські позиції повинні посідати особистості, котрі мають авторитет у громаді. Багато жінок-депутаток та громадських активісток висловили спільну думку, що їм доводиться часто-густо боротися з тими, хто при владі приймає недолугі рішення, і зіштовхуватися зі спільними проблемами (в освіті, медицині, комунальному та дорожньому господарстві). Жінка бачить це набагато глибше і долає те, що заважає нормально жити, набагато цілеспрямованіше й швидше, — переконані вони. Бо ж її мета — допомогти, а не філософствувати, як важко і що заважає…

Олена НЕЧИПУРЕНКО

Новий день