Дослідження Жіночого консорціуму України виявило, що чоловіки вважають, що жінки самі не хочуть йти в політику

Ірина Соломко: Будемо говорити про програму побудови жіночого політичного лобі в Україні. В нашій студії Юлія Савельєва, координаторка програми з гендерної рівності Всеукраїнської громадської організації Жіночого консорціуму України. Програма буде проходити у 12 обласних містах. Якої мети ви хочете досягнути?

Юлія Савельєва: Ми хочемо, щоби рівень присутності жінок на найвищому політичному рівні і їхня участь у прийнятті рішень були більшими. В Україні дуже низький показник представленості жінок у парламенті, ми ледве сягаємо 12%. Водночас це найвищий показник за роки незалежності.

Коли представленість певної групи у владі менша 30%?— це означає, що її не почують, вона не зможе впливати на прийняття рішень. Жіноче населення в Україні переважає чоловіче але рішення на рівні парламенту за жінок приймають переважно чоловіки.

Андрій Куликов: Мені здається, що справа все ж таки не в цифрах. Я добре пам’ятаю часи, коли пропорція жінок у радянському парламенті була те, що треба. А результат?

Юлія Савельєва: Частково погоджусь з вами. Це дійсно були штучні заходи. І щойно розпався Радянський союз жінки зазнали фіаско, тому що перші вибори в незалежній Україні дали результат 3% замість 30%. Але все ж таки досвід такої значної частини суспільства повинен бути представлений. І механічні важелі впливу не варто знімати з рахунків.

Андрій Куликов: Я нещодавно був на зустрічі наших посадовців з європейськими колегами. Там як раз йшлося про представленість жінок, про те, що роль і залучення жінок потрібно збільшувати. Чи не занадто часто ми покладаємося на допомогу з-за кордону у цьому сенсі теж?

Юлія Савельєва: Калькувати чийсь досвід і просто виконувати чиїсь інструкції і побажання – не найкращий механізм змінити ситуацію. Але все ж таки нам необхідні кращі практики. Ми не повинні сподіватися, що колись з часом наша свідомість нам до цього підштовхне. Недовикористати жіночий потенціал – означає далі йти по тому ж маршруту і марно чогось сподіватися.

Ірина Соломко: Ви досить песимістично оцінюєте те, що ми наразі маємо. Що лежить в основі вашого проекту? Яким чином будете намагатися вплинути на ситуацію?

Юлія Савельєва: Наше лобі буде працювати з політичними партіями, які донедавна жили від виборів до виборів і дуже мало опікувалися кадровою політикою. Ми хочемо запропонувати їм жінок, які працюють не менше ніж чоловіки, на гідних керівних місцях.

Другий момент – це робота з самими жінками. Це серйозна програма, направлена на те, щоб жінки себе впевненіше почували. Їм іноді бракує відчуття конкурентоспроможності і вміння досягати мети.

Третій напрям роботи – робота з громадами. Як раз це дослідження, яке згадали ви і є початком роботи з громадами. Хочемо з’ясувати думку українок і українців щодо участі жінок на політичній сцені.

В ході дослідження ми виявили ряд важливих моментів. Перше – рівень участі, який вони можуть вважати достатнім, прийнятним чи ні. Друге – розуміння чинників, які призводять до таких результатів. По-третє нам важливо було дізнатися, як ставляться наші виборці д ідеї квотування. . Окрім того ми з’ясовували рівень обізнаності в законодавчій базі.

Андрій Куликов: Так що ж з’ясували?

Юлія Савельєва: Переважна більшість українок і українців вважає рівень представленості жінок на найвищому політичному щаблі недостатнім. Що стосується представництва жінок на місцевому рівні, то тут ситуація інша. Тут більше 40% вважають, що на місцевому рівні жінок достатньо.

Що стосується уявлення про те, чому так і що на це впливає, то показовим і цікавим для нас було те, що чоловіки вважають, що жінки самі не хочуть йти в політику. Друга по поширеності відповідь – політика – це не жіноча справа. Самі ж жінки вказали на нестачу ресурсів. Ми знаємо, що навантаження на жінку в традиційному суспільстві значно вище, ніж на чоловіка і тому вони не знаходять для політики часу. Другою причиною назвали поширеність стереотипів про жінок.

Чим далі на захід, тим більше переважала точка зору що це ознака демократії і так має бути. Хоча ми звикли вважати, що ця частина України більш консервативна і традиційна.

Андрій Куликов: Наскільки ви врахували в досліджені економічний фактор: наявність певного матеріального підґрунтя, щоб входити в політику?

Юлія Савельєва: Наше дослідження цього питання не з’ясовувало. Але мені здається, що економічно жінки дійсно менш конкурентоспроможні.

Ми зайшли зі своїм проектом в ті області, де такі дослідження раніше не проводилися. Ми поділили їх на чотири кластери. Північний кластер: області Сумська, Чернігівська, Полтавська; південний: Миколаївська, Херсонська і Одеська; і два західних: Луцьк, Рівне, Хмельницький, Чернівці.

Ірина Соломко: Які строки реалізації проекту?

Юлія Савельєва: Наш проект не дуже тривалий, це тільки два роки. Насправді зараз час, який працює на нас. Ми сподіваємося, що нас проект застане вибори до ВР і що квотна гендерна норма, яка була застосована до місцевих виборів також буде застосована і там. Будемо сподіватися, що це матиме ефект.

Ірина Соломко: Яким чином цей баланс можна забезпечити у виконавчій владі також, а не лише в законодавчій?

Юлія Савельєва: Принцип квотування застосовують і до керівних посад: банку, компанії, країни. Гендерний баланс – це можливість представити різні підходи, різні точки зору.

Громадське радіо