У гонитві за відсотками рейтингів Петро Олексійович Порошенко забув, що він – поки Президент, а отже, забезпечує національну безпеку. А серед її напрямів, як записано в законі, – енергетична, екологічна та безпека об`єктів критичної інфраструктури. І вони зараз під загрозою.

На сьогодні відключені від електропостачання державні шахти. З дня на день очікуємо відключення і КП «Вода Донбасу», що обслуговує 289 населених пунктів та надає послуги водовідведення споживачам 79 міст та селищ Донецького регіону. Під загрозою відключення Аульський водоканал, який обслуговує Дніпропетровську область. Є і декілька інших водоканалів.

КП «Вода Донбасу» – це унікальне підприємство, яке сьогодні є заручником війни. Об’єкти підприємства знаходяться і на території підконтрольній Україні, і на окупованій. Це єдиний інженерний комплекс, який постачає воду в маловодний регіон Донбасу.  Споживачі на окупованих територіях не відшкодовують економічно обґрунтовані витрати підприємства. Це є факт, який постійно влада замовчує і робить вигляд, що і борги за електрику в частині її використання для приготування і подачі води на окуповані території якось «розсмокчуться».

Але борги нікуди не подінуться. Ще одна проблема – державні шахти. Вони збиткові, і коштів з бюджету на відшкодування цих збитків в повному обсязі немає. За всі часи незалежності і останні п`ять років уряд так і не ухвалив програму, як дати нове життя шахтним регіонам, в яких видобуток вугілля є збитковим. Таким проектам, як, наприклад, конверсія (перетворення) державних збиткових шахт на об’єкти створення нових робочих місць в шахтарських містах. Просто закрити шахти і не запропонувати роботу – це ганьба для України, бо всі країни (Німеччина,  Канада, Іспанія, Чилі, Великобританія і США та інші) проходили через конверсію і мають успішний досвід, а ми просто ставимо  людей перед фактом відсутності роботи і зарплат.

Реформа ринку електроенергії, яка розпочалася з 1 січня 2019 року, оголила проблему постійного непогашення боргів за електрику державних шахт та таких особливих підприємств, як КП «Вода Донбасу». До січня всі ці боги акумулювалися на ДП «Енергоринок» і розчинялися у величезних за обсягами розрахунках підприємства. Воно брало кредити для розрахунків з генеруючими підприємствами і все одно мало величезні проблеми, бо за генерацію платити треба, ось і знайшли рішення – «Роттердам плюс». За даними НКРЕКП, борг КП «Вода Донбасу» за електрику на сьогодні перевищує 2 млрд. грн.

З 1 січня, згідно із законом, всі ці проблемні підприємства не змогли знайти собі постачальників. Хто ж хоче працювати з безнадійними боржниками? Відповідно, вони потрапили до «постачальника останньої надії». Таким постачальником уряд призначив ДП «Укрінтеренерго». Донедавна це було прибуткове державне підприємство, але за 90 днів виконання обов`язків «постачальника останньої надії» взяло на себе тримісячний борг «Води Донбасу», державних шахт і купи інших державних, переважно збиткових, підприємств.

Закон про ринок електроенергії вимагає від уряду визначення компенсації підприємству збитків від виконання обов`язків «постачальника останньої надії». Але уряд цього не зробив. І ДП «Укрінтеренерго», виконуючи вимоги закону, має відключити боржників або також стати ще одним державним безнадійним боржником у розрахунках з податку на прибуток (бо віртуально це прибуткове підприємство, адже доходи воно нараховує), оплати праці, за генерацію та розподіл електрики.

І саме Президент персонально відповідає за те, що Донбас та Дніпропетровська область будуть без води, а підприємства критичної інфраструктури – шахти – хронічні банкрути, а шахтарі не мають економічних і соціальних гарантій захисту від держави.

Слід негайно скликати РНБО і вимагати від уряду визначення механізму компенсації збитків ДП «Укрінтеренерго» як «постачальника останньої надії», як це передбачено законом. А для КП «Вода Донбасу» – необхідно визначити, так само за рішенням РНБО, окремий прозорий механізм  формування цін на воду та очищення стоків і порядок компенсації збитків від постачання води на непідконтрольну уряду України територію Донбасу.

Чому Президент та уряд не інформують через усі можливі засоби інформації наших громадян на тимчасово окупованих територіях про те, що артерія питного водопостачання Донбасу нас нероздільно поєднує, що троє працівників КП «Вода Донбасу» загинули від обстрілів, коли працювали на об’єктах водопостачання, які усіх забезпечують питною водою?
Що Україна покриває збитки від подачі води на непідконтрольну територію? Що Мінські угоди цих питань не вирішують?

Все, що зараз намагається робити уряд – це безсистемні ручні рішення: включити за рішенням віце-прем’єрів Сєверодонецький водоканал, дати електрику, щоб в шахтах працювали насоси і їх не затопило, зателефонувати керівникам «Укрінтеренерго» та сказати, щоб працювали. А фактично змушувати їх закривати очі на безсистемні державні рішення щодо управління державним майном та  робити вигляд, що КП «Вода Донбасу» якось вирішить свої проблеми в умовах війни.

Самопоміч