Гендерні питання охоплюють не лише проблему насильства проти жінок, а й економічні та соціальні аспекти

Днями у Facebook наштовхнулася на пост про обурення коментатором Олімпійських ігор на UA:Першому. Коментуючи виступ однієї з фрістайлісток, він сказав «грайлива норвезька білявка», чим викликав справедливий гнів тих, хто не розуміє зв'язку між лижами і кольором волосся. Показовою стала реакція керівництва суспільного мовника на цей інцидент. Зураб Аласанія прокоментував: «За два тижні «до» провели їм тренінг щодо неприпустимості сексизмів».

Про таку відповідь годі було й мріяти бодай кілька років тому. Так, ми ще далекі від гендерної рівності, багато хто вважає, що «грайлива білявка» – це вдалий комплімент спортсменці, та вже сама наявність дискусії свідчить про незворотні зміни в суспільній свідомості. Українці дорослішають і самі задають порядок денний державних політик. Ба більше, суспільна дискусія часто навіть важливіша, ніж державна політика: якщо люди не усвідомлюють останньої, то її значення навряд вийде за межі паперових стратегій. Отже, маємо гарні новини.

Якщо описана вище історія з коментуванням Олімпіади ілюструє ставлення українців до гендерної проблематики, то про ставлення до неї української влади свідчить призначення Урядової уповноваженої з гендерної політики. Завтра в неї буде перший робочий день. Я вітаю на цій відповідальній посаді Катерину Левченко, але точно не заздрю їй, бо знаю, скільки важких завдань треба вирішувати.

Торік нинішній Кабінет міністрів уперше в історії українських урядів визначив гендерну рівність одним зі своїх пріоритетів. Серед завдань новопризначеної гендерної уповноваженої – не лише зміна процедур, правил і законодавства, а й робота над зміною ставлення суспільства до питань рівноправності. На цьому шляху доведеться зіштовхуватися з бюрократією, стереотипами та нерозумінням.

Одним із найважливіших аспектів її роботи буде контроль над виконанням Україною резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», мета якої – просування гендерної проблематики на всіх етапах мирного процесу, включаючи підтримку миру, миробудівництво і постконфліктне відновлення.

Гендерні питання охоплюють не лише проблему насильства проти жінок, що для багатьох стала відома завдяки кампанії #MeToo в соціальних мережах, а й економічні та соціальні аспекти. Ми повинні заохочувати жінок долучатися до правоохоронної діяльності, відкрити можливості для кар’єрного зростання у сфері безпеки й оборони, створювати належні умови для розвитку жіночого підприємництва. Дослідження по всьому світу неодноразово доводили необхідність дотримання гендерного паритету в управлінні для досягнення значних успіхів. А в Україні, на жаль, жінок і досі нечасто призначають на керівні посади. Для боротьби з глибоко вкоріненими переконаннями нам треба мотивація та наснага.

Роботи багато, та підґрунтя для успіху вже створено. Зокрема, минулий рік запам'ятався проведенням «Першого Українського Жіночого Конгресу», який об’єднав жінок-лідерок і привернув увагу до необхідності впровадження гендерної політики на найвищому державному рівні. 7 січня набрав чинності Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», хоч і у спрощеному варіанті та без важливих термінологічних уточнень. Ці зрушення актуалізували питання гендерного балансу та винесли їх на порядок денний.

Водночас, Стамбульська конвенція, необхідна для повноцінного захисту жертв насильства та покарання порушників, ще досі не ратифікована, державні службовці не навчені проводити гендерно-правовий аналіз документів, а жінки все ще мають боротися за те, щоб їх оцінювали за навичками та кваліфікацією, а не зовнішністю.  Те, що в Україні єдина жінка-голова ОДА та жодної жінки-генерала, може слугувати яскравим прикладом гендерних обмежень.

Найважче буде викорінити постколоніальні патріархальні стереотипи і пояснити, що мала на увазі Ольга Кобилянська, коли писала: «Світе широкий! Який ти для мене, молодої недоступний, яким муром обведений!..». Адже жінка може значно більше, ніж життя, у якому би лиш «…мужчина надав смисл і значення».

Іванна Климпуш-Цинцадзе,
Віце-прем’єр-міністр із питань європейської і євроатлантичної інтеграції

Новое время