Бориспільчанка Наталія Боженко поєднує мале підприємництво з роботою сімейного радника при Міністерстві юстиції України, допомагаючи жінкам Київщини у вирішенні їхніх проблем, пов’язаних як з невиплатою аліментів, так і домашнім насиллям, здійсненим щодо них та їхніх дітей. Тема нині актуальна і затребувана на українських теренах, де досі немає гендерної рівності, де факти насилля в сім’ї прийнято замовчувати. Наша героїня так не вважає.

До громадсько-правової роботи Наталія прийшла через особисті сімейні проблеми, переживши скандальне розлучення із чоловіком й зіткнувшись із неможливістю домовитися з ним щодо виховання та забезпечення двох спільних неповнолітніх дітей. Розлучення відбулося 4 роки тому, а конфлікти між експодружжям не вщухають досі; як в реалі, так і в соцмережах обоє не приховують подробиць нинішніх розбірок, непо-розумінь та судових процесів. Наталія не тільки не відступає, а й агітує інших жінок боротися за свої законні права. 
«Вісті» поговорили із активісткою за права жінок та дітей, щоб дізнатися про особливості роботи радника, його функції та чому варто озвучувати особистісні проблеми; чи реально відстояти справедливість у сімейних чварах у правовому полі, де між правдою і неправдою двох колишніх — тонка грань.

— Ви — сімейний радник при Міністерстві юстиції України. Які функції сімейного радника, чим він займається?
— Всі сімейні радники працюють на громадських засадах та є своєрідним місточком між міністерством, органами виконавчої влади та громадськістю. Ця ініціатива для тих, хто потрапив в складні життєві обставини чи постраждав від насилля: психологічного, сексуального, економічного та фізичного і хто втратив надію впоратися самотужки. Бувають плачевні ситуації, коли жінці ні до кого звернутися. Подивіться телевізор — та втопила дітей, та повісилася, та вистрибнула з вікна…. Це від безвиході, від відсутності підтримки. Ми супроводжуємо жінок від початку і до кінця у складний для них період, інформуємо про безоплатну правову допомогу, шукаємо тимчасовий притулок та роботу. Зараз багато питань, пов’язаних із аліментами, кримінальні справи щодо боржників лежать без руху. Із листопада на кожному прийомі у Києві вже присутній представник Нацполіції, який фіксує та бере під контроль всі випадки бездіяльності з боку правоохоронних органів щодо насилля. 
— Сімейні радники є у великих містах України?
— Це поки нова ініціатива, такі центри відкрито у Києві, Миколаєві та Львові, а в найближчий час будуть у Черкасах, Рівному та інших містах. Для жінок, які живуть в інших регіонах України, створено групу «Дитина МАЄ ПРАВО» в Фейсбук. Написавши туди, людина отримає корисну інформацію, професійну консультацію та зможе скласти алгоритм подальших дій. 

Прийом громадських радників Міністерства юстиції проходить щовівторка з 11 до 13 години в Києві на вул. Сімферопольська, 5/1.

— Є позитивні зрушення чи нововведення в сімейному законодавстві в плані захисту прав жінок та дітей? 
— Починаючи з 29 серпня цього року, коли вступив в силу новий закон, кожному боржнику буде нарахована штрафна санкція додатково до заборгованості (20, 30 чи 50%), і це вже відбувається. Але ми живемо в країні, де кожен намагається уникнути відповідальності: боржники ховають прибутки та доходи, оформлюють майно на друзів, знайомих, приховують місце роботи, переїжджають, змінюють прізвища... Але їхня відповідальність — неминуча.
Інші нововведення: обмеження виїзду за кордон боржників із аліментів та обмеження керування авто. Але і тут вони намагаються знайти шпарини у законі, щоб уникнути відповідальності. Знаєте, що роблять боржники? На папері оформлюються на роботу водіями. Адже якщо ти водій і це єдине твоє джерело доходів, права не заберуть. Зараз, наприклад, сімейні радники займаються питанням бориспільки Тетяни С., яка виховує особливу дитину — її дівчинка має діагноз «аутизм». Колишній чоловік Тетяни заборгував 120000 грн та відмовляється в будь-який спо-сіб допомогти дитині чи її мамі. При цьому екс-чоловік є професійним фотографом та, за словами дружини, власником двох бориспільських ресторанів, які він оформив на інших людей, щоб приховати доходи та не платити аліментів. А щоб його не позбавили прав на водіння, він офіційно влаштувався на роботу водієм до свого друга. Всі це знають, всі розуміють, але усі мовчать. 
Окрема тема — насилля над жінками. Якщо до 2018 року насилля було приватним звинуваченням, і жінка-жертва мала піти в поліцію, знайти адвоката, довести справу до суду, то із 2019 року подібні заяви будуть розглядатися як заяви загального порядку. Тобто не треба постраждалим шукати адвоката за гроші, питанням займатиметься держава. Нещодавно був випадок насилля у селі Гора: жінку та її дитину побив чоловік та вигнав із дому. Ми тримаємо на контролі цю ситуацію, жінка отримала безкоштовну правову допомогу. 

Іще приклад позитивного зрушення: минулого тижня у Борисполі відбувся суд, і боржника-аліментника за 80000 грн боргу притягли до адмінвідповідальності, йому присудили громадські роботи. Ми це проконтролюємо і розповсюди-мо інформацію — місто має знати своїх «героїв». Якщо раніше боржника можна було притягти повторно лише через рік, то тепер це можна робити кожні 2 місяці, і боржник, якщо не буде платити, прибиратиме вулиці кожні 2 місяці. 
Звичайно, є ще багато проблем. Наприклад, багато людей стикалися з тим, що на рішення опіки впливає становище того, хто подає заяву, тому я вважаю, що сучасна служба опіки себе вичерпала. Зараз готується законопроект про заміну діючого органу опіки Сімейним судом для визначення долі дітей.

— Чому раніше цим питанням не надавалося належної уваги? Адже в цивілізованих країнах захист дітей та жінок на належному рівні, там навіть подружжя не розлучать, якщо не визначене майбутнє дітей.
— Вперше за багато років в Мінюсті майже досягнуто гендерного балансу, і, думаю, нові закони щодо захисту прав жінок та дітей почали ініціюватися саме через це. Якщо в раді буде приблизно однакова кількість жінок і чоловіків, буде нове світосприйняття. Прийшов час змінювати застарілі стереотипи. Адже ненормально, що громадська позиція жінки та її активність досі сприймаються як психічна неврівноваженість, хоча мова йде про рівні права.
— Ви почали займатися громадською роботою через негаразди у власній сім’ї? 
— Я є людиною, що пережила та досі переживає економічне насилля над моїми дітьми. Зараз є постанова Вищого суду про те, що мій колишній чоловік Євгеній Боженко винен в несплаті аліментів (а заборгованість за ними становить 568000 грн), на даний момент я виводжу з тіні його доходи. Ще через суд я намагаюся добитися, аби батько виконував нарівні зі мною свої обов’язки щодо дітей. Але коли я почала цим займатися (уже минуло 4 роки), мені здавалося, що я одна залишилася один-на-один зі своїми проблемами. Тому хочу підтримати тих, хто потрапляв у подібні ситуації і показати всім, що такі випадки не поодинокі.
— Ви сказали, що домагаєтеся, аби батько виконував свої обов’язки? Що мається на увазі? Чи прописані в діючому законодавстві обов’язки батька щодо дітей?

— На жаль, прописані неконкретно, що і призводить до маніпулювань. Для прикладу моя ситуація. Якщо багато мам кажуть: я не дам батьку дитину, не хочу, щоб вони контактували, то я розумію, що виконувати закони мають всі, тому не можу перешкоджати виконанню батьком його прав та обов’язків. Але спілкування з дитиною — це обов’язок, а не лише права та бажання. Тому я через суд добиваюся того, щоб тато через день приїздив, забирав дітей, відвозив до школи, зі школи, робив з ними уроки, водив на гуртки і т.п. Суддя каже: ви не зможете його примусити. Добре, нехай, але в такому випадку у мене має бути постанова про те, що тато не виконує свої обов’язки. Я хочу, щоб в судовому наказі було прописано, чим має займатися батько, адже в законі це чітко не прописано. 
Є мами, котрі залишились з дитиною-інвалідом, отримують мінімальну суму, і тато більше не несе ніякої відповідальності: не приїздить, наприклад, щоб відвезти дитину на масаж чи інші процедури. Вважаю, треба зафіксувати обов’язки батька після розлучення на законодавчому рівні. 
— Але якщо батько не хоче бачитися з дитиною, чи варто наполягати та тримати біля дитини такого батька? 
— З одного боку, краще ніякого батька, аніж такий. Але з іншого, часто такі батьки, зустрівши невтішну старість, згадують, що у них є діти. І тут вступає в силу інша відповідальність: дітей перед батьками. Але якщо такого батька свого часу було позбавлено батьківських прав, цього можна буде уникнути. На даний момент позбавити бать-ківських прав за несплату аліментів нереально, для цього треба довести вину чоловіка, що неможливо, бо причин несплати може бути багато: хвороба, бухгалтер, який не перераховував кошти, загубився виконавчий лист… Зараз активно обговорюється законопроект, де має бути вказано, що батько зобов’язаний займатися дитиною на рівні з мамою. 
— Ваш колишній чоловік — депутат Бориспільської міської ради та успішний підприємець. Чи відчували ви на собі тиск та протидію з будь-якого боку щодо активного розголосу подробиць ваших непорозумінь? Якщо так, чи вважаєте ви, що причина цьому — вид діяльності вашого екс-чоловіка?

— Так, відчувала, і особливо з боку органів опіки і піклування. Наприклад, ми узгоджували графік спілкування з дітьми, мені дали заяву батька і сказали: тато хоче бачити дітей першу і третю суботу місяця та другу і четверту не-ділю, тобто один раз в тиждень на вихідні. Я запитала: «Чому так? Я наполягаю, щоб він займався дітьми в понеділок, середу, п’ятницю одного тижня та вівторок, четвер іншого тижня плюс один із вихідних. Мені відмовили, мотивував-ши тим, що тато працює і це виключно його право — обирати дні для спілкування. Ніхто не враховував мого графіку. Ще випадок — за заявою колишнього чоловіка представники опіки приходили до мене додому — перевіряли шафи з одягом, навіть холодильник. Коли ж я зауважила, що аліментів на утримання дітей не отримува-ла 13 місяців та попросила їх надати письмове роз’яснення — чи є це економічним насиллям над дітьми — відповіли, що це не їхня компетенція. 
А ще я зустрілася з недоброзичливістю і ворожістю спільних друзів, навіть сусідів, окремих депутатів міської ради. Все продається і купується — люди воліють підтримувати тих, хто може бути корисним. Було враження, що всі проти мене. Думаю, приміщення, в якому я зараз працюю (комунальне, взяте в оренду), можуть відібрати через вплив колишнього чоловіка. 
Ще один приклад — уже порушена проти мене кримінальна справа.
— Кримінальна справа? За що? Вона якось пов’язана з вашою діяльністю?
— Якби я сиділа і мовчала, як це роблять багато жінок, мене б ніхто не чіпав. Але я не мовчу, тому колишній чоловік порушив проти мене дві карні справи, одна з яких була закрита судом через недоведену вину, а за іншою мене су-дять. Мені загрожує 8 років позбавлення волі. Я запрошую увесь Бориспіль прийти на суд і послухати, про що іде мова, бо справа дійшла до суду без доказів та без свідків, а захистом безробітної потерпілої займається високооплачуваний адвокат. 

— Як ви вважаєте, навіщо це робиться? Для залякування?
— Думаю, що будь-яка карна стаття проти мене — це автоматично привід забрати у мене дітей. Часто колишні чоловіки готові викладати круглі суми адвокатам, тільки щоб домогтися не платити аліменти своїм власним дітям. Вони показують довідки про нібито мінімальну офіційну зарплату, а самі володіють високоприбутковим бізнесом, і не одним, що переписаний на когось іншого. Така логіка переважної більшості забезпечених боржників-аліментни-ків через загальну безкарність та незахищеність жінки, яка сама виховує дітей. На сьогодні ми з чоловіком є сторонами у 11 судових справах, що стосуються невиплати аліментів, відшкодування додаткових витрат на дітей, приховування доходів тощо. І його представником у всіх цих справах є найдорожчий адвокат у Борисполі, мінімальна ціна послуг якого стартує від 1000 доларів.
— Не виникало бажання зупинитися або владнати справу мирним шляхом?
— Для чого я це роблю і чому не боюсь про це говорити? Якщо зараз на прикладі одного боржника ми разом покажемо результати роботи, то надалі всі інші будуть боятися. Як сімейні радники, ми працюємо із Ольгою Швайкою , її чоловік — колишній депутат ВР та міністр сільського господарства, і теж приховує дохід та сплачує мі-зерні аліменти як безробітний. До нас звертаються колишні дружини власників великого бізнесу — та ж ситуація. Те, що я роблю, потрібно не тільки мені, це потрібно всім дітям України. Для того, щоб кожен боржник розумів, що він не зможе приховати реальні доходи. Я створюю прецедент. У Борисполі мені складно, але зараз справи ведуть судді Вознюк та Борець — справжні професіонали, чесні та порядні люди, тому маю надію на позитивне вирішення. 

— Ви казали, що колишній чоловік заборгував дітям значну суму. За рахунок чого ви живете?
— Маю власний бізнес на вул. Глібова — магазин продтоварів «Добра скриня» та перукарню «Ажур». Колись, щоб зекономити гроші, почала стригти батьків, потім — сусідів. Почало виходити, вирішила ризикнути — відкрити перукарню. Як не було працівників у магазині — стояла за прилавком, приходили стригтися — зачиняла магазин та йшла стригти, потім знову бігла у магазин. До цього надавала бухгалтерські послуги, консультувала, робила звіти, налаштовувала та вчила роботі в 1С, крутилася як могла. Допомагають мої батьки, без них було б важко. 
— У Борисполі багато жінок, які, як і ви, не отримують аліментів чи іншої допомоги від колишніх чоловіків, або мають інші проблеми, але приховують це, розраховуючи на себе. Чому варто боротися і не мовчати?
— Ми ніколи не станемо європейським суспільством, якщо будемо жити і думати по-старому. Так жити не можна. Діти — це відповідальність обох батьків, а насилля — це не бруд, який не можна виносити із хати, це проблема суспільства, з якою слід боротися. Насилля та несплата аліментів існують, бо суспільство ігнорує ці факти. Усі кричать про права, але забувають, що є обов’язки. Я сподіваюся, що ми, українці, прийдемо до розуміння того, що боротися за права свої та дітей — при-родно та необхідно, а закон — один для всіх.