Україна має план дій щодо звільнення українських політв’язнів та заручників, які утримуються у Росії та окупованих нею територіях нашої країни, але через пасивність більшості міжнародних організацій та західних країн, доля незаконно ув’язнених українців залежить виключно від доброї волі Кремля.

Про це у інтерв’ю "Прямому" розповіла перший віце-спікер Верховної Ради України Ірина Геращенко.

– Анонсували, що будемо говорити про обмін полоненими. Це буде перша тема. Але не лише про це. Тому що фактично щойно завершилося засідання. Це останні два пленарних тижні перед канікулами. І дуже важливо встигнути ухвалити певні рішення, зокрема щодо оновлення складу ЦВК. Але – щодо обміну полоненими...

Звільнення заручників. Це не табуретки, не мішки з картоплею – ними не можна мінятися. Ми звільнюємо героїв України, українських політв’язнів, а не заручників.

– Остання інформація. Ви оприлюднили список 23-х росіян, яких ми готові передати Росії, щоб нам повернули наших українців. Але поки що немає жодної реакції. Ми знаємо, що скільки б не перебувала там наша омбудсмен Людмила Денісова, її не допускали до наших українців, до наших політв’язнів. І, зокрема, напередодні в одному з телеефірів Людмила Денісова – пишуть ЗМІ – оголосила ультиматум. Сказала, що оскільки порушені домовленості, тепер ми не будемо допускати і російського омбудсмена у нас в Україні. Що нам робити далі? Весь світ став на захист. Знаємо звернення, зокрема, і голови Ради Європи. Тобто всі звертаються, але немає жодної реакції.

Насправді дійсно сьогодні повна відповідальність за те, що блокується процес звільнення політв’язнів, лежить на Кремлі, на господарі Кремля, президентові Російської Федерації Володимиру Путіні. Але ми не можемо зупинятися і якось зменшувати той темп, який ми взяли для того, щоб врятувати українців, які більше чотирьох років там знаходяться. Тому план дій у нас є.

Ми дійсно багато разів передавали в різних форматах російській стороні список цих 23 росіян, які або засуджені, або затримані і по ним зараз ідуть розслідування злочинів проти територіальної цілісності і суверенітету України, шпигунства, тероризму, активну участь в бойових діях на Донбасі. І я розумію, чому Росія не хоче їх визнавати. Тому що весь час говорить, що "нас там нет", а визнання цих громадян своїми, з російськими паспортами – це визнати, що вони є на Донбасі, вони ведуть війну проти України. Тому Росія традиційно кинула своїх росіян.

Але це для нас не привід зупинятися. По-перше, мені здається, що зараз ми повинні зробити все для того, і саме тому ми вчора зустрічалися, в тому числі, з представниками посольств членів ЄС, для того щоб на саміті ЄС і на саміті НАТО, який відбудеться наступного тижня в Брюсселі, тема заручників, безпеки на Донбасі, миротворців звучала дуже активно і жорстко.

Верховна Рада України, я переконана, цього тижня так само прийме відповідну заяву до саміту Європейського Союзу. І в цій заяві ми будемо апелювати до наших європейських партнерів, піднімати тему заручників як пріоритетну, їх звільнення. Більше того, мова йде не тільки про політв’язнів Кремля, які утримуються в російських тюрмах, а мова йде і про те, що ми вимагаємо від РФ розблокувати так само і процес звільнення наших українців, які утримуються на окупованому Донбасі і в Криму.

Звичайно, ми сподіваємося і буде дуже важливо, щоб під час зустрічі президентів Путіна і Трампа, де буде обговорюватись питання безпеки в світі та різні гарячі точки, до яких причетна Москва, зокрема і питання України, щоб звучала і тема заручників. І це та апеляція, з якою ми стукаємо до наших американських друзів і партнерів.

Так само з Людмилою Денісовою ми плануємо відвідати разом Страсбург, зустрітися з нашими дипломатами разом, зустрітися з верховним комісаром з прав людини Ради Європи Дунею Міятович. І апелювати до неї, що Росія поки що є членом Ради Європи, і вона повинна все-таки якось дотримуватись фундаментальних засад цієї організації.

Власне, по всім фронтам ми сьогодні рухаємося. Але ще хочу дуже підтримати і подякувати всім людям доброї волі і в Україні, і по всьому світу, які сьогодні проводять такі масштабні акції на підтримку не тільки Олега Сенцова, а й всіх політв’язнів Кремля, всіх українців. Тому що Олег голодує не тільки за своє звільнення, а його меседж ключовий, його позиція дуже сильна – він голодує за звільнення побратимів по цим катакомбам російським. Власне, це такі наші дії.

І зараз я багато бачу такої маячні дивної дуже в Facebook від якихось експертів з незрозумілими прізвищами, що ця активна діяльність може тільки зашкодити звільненню заручників і політв’язнів. Шановні або не шановні, люди утримуються в тюрмі п’ять років. І куди ще більше можна зашкодити, якщо не рухається абсолютно процес їх звільнення? Тому, навпаки, сьогодні ми повинні щодня Росію просто заганяти в куток і вимагати від неї звільнення. І робити це має не тільки Україна, а й люди доброї волі по всьому світу і всі наші партнери у світі.

– Якщо говорити відверто, то великі сподівання всі покладають на Трампа, що це саме та людина, яка може певним чином змусити Путіна все ж таки піти на цей крок. Ви покладаєте сподівання саме на Трампа і їхню зустріч?

Я розказала вам ті дії, які ми зараз робимо, як українська влада, покладаючи на себе ключові сподівання, що ми маємо стукати у всі двері, починаючи від наших…

– Я вважаю, що вибивати двері, а не просто стукати.

Ну ми їх, значить, вибиваємо.

– І з приводу Олега Сенцова. Я можу згадати хронологію. 20 червня його адвокат навіть писав, що не відомо, чи живий Олег Сенцов. Потім, слава богу, з’явилася інформація, що його стан 29 червня стабільний. Знову ж таки, пише адвокат. Але виникає запитання: в якому стані перебуває Олег Сенцов? Можливо, ви знаєте все ж таки більше.

Якби ми знали більше і ця інформація була відкрита, ми би її дали. Але те, що Людмила Денісова так само нашу спільну тривогу озвучила до журналістів після свого повернення, до представників дипломатичного корпусу, – вона очевидна. Олега, так само, як і інших українців, приховують від світу. Ми не бачимо ні Клиха, ні Карпюка, ні Сущенка, ні Сенцова – жодного політв’язня Росія не показує.

Що відбувається з Олегом? Тут дві може бути версії, які так само озвучила пані Денісова. Перша – або дійсно там є дуже серйозне погіршення стану здоров’я, що очевидно після 50 днів голодування, або йому дають якісь суміші незрозумілого характеру, незрозумілого складу. І це також викликає дуже серйозні занепокоєння. Тому, звичайно, в першу чергу ми би хотіли з достовірних джерел, а не від людини, яка весь час надає суперечливу інформацію, я маю на увазі пані Москалькову, яка говорить, що то він ледь не в футбол грає, то він сценарії пише, то він поправився, набравши кілограми після місяця голодування. Це все жахливі слова. Ми би хотіли від незалежного джерела почути справжню інформацію.

Саме тому Україна сьогодні апелює і до верховного комісара Ради Європи, до Червоного Хреста. Мені не зрозуміла їх позиція, чому вони не можуть свій мандат використати і потрапити до Олега.

І також, що стосується адвоката, пані Денісова передала через адвоката до Олега листи від президента України. Немає відповіді. Чому? Це також те питання, яке для мене є надзвичайно тривожним. Тому що очевидно, що Олег знаходиться в ізоляції, в тому числі в інформаційній ізоляції. І чи має він інформацію про те, що за нього бореться Україна і весь світ – ми не знаємо цього.

Ви знаєте, всі заручники, яких вдалося нам витягувати і звільняти, вони всі розповідали, що з найсильніших психологічних тортур і тисків – це було те, що їм щодня внушали, зомбували, мучили, що Україна вас кинула, що за вас ніхто не бореться, родини вас забули, влада вас забула, суспільство вас забуло, друзі за вас не переживають. І це було для них найбільшою тортурою.

Я думаю, що насправді одна з місій Людмили Денісової, яку вона виконала, – це те, що вона донесла до політв’язнів Кремля через адвокатів, через родичів, що України за них бореться. Вона там була два тижні. Вона, попри репресивну цю російську машину, стояла під тюрмами, посилали сигнал підтримки психологічної – що для людей, які 4-5 років знаходяться в ув’язненні, дуже важливо. Але все одно вони знаходяться в ізоляції.
І наша задача – дістати, розірвати цю ізоляцію і донести до світу, в тому числі напередодні дискусії, яка відбудеться на саміті "Україна-ЄС" про продовження санкцій проти РФ, що Росія не просто не виконує жодного пункту Мінських угод, а вона ще якось деградує – деградує дуже серйозно у своїй моральності і антигуманності.

– Я чула контраргументи. І кажуть, що надзвичайно складно тиснути на Росію, тому що складно тиснути на ядерну державу. І коли ми говоримо, що є офіційні звернення, є резолюція ПАРЄ, всього світу, і навіть ми знаємо, що в Москві так само інтелігенція висловлювалася на підтримку Олега Сенцова, але зворотної реакції немає. Тому що, кажуть, складно сперечатися з ядерною державою. Це головний потенціал Росії, і ніхто не буде робити справжніх кроків. Червоний Хрест м’яко реагує і не робить справді серйозних кроків, хоча міг би скористатися мандатом своїм, принаймні кричати на весь світ, що не дають скористатися.

Це деградація теж певних організацій. Що відбувається з ОБСЄ? Не може розширити свій мандат, тому що Росія блокує це. Рада безпеки ООН не може прийняти жодної резолюції по Сирії чи по Україні, тому що Росія це блокує. В ПАРЄ є лобісти Кремля, які говорять різними мовами – англійською, французькою, голландською… Але вони говорять кремлівською мовою про повернення Росії без виконання нею зобов’язань і резолюцій. Тому насправді на що ставить Росія? Створення всесвітнього хаосу, розвал інституцій, їх деградація. А потім на цьому грунті підвищувати ставки і свої позиції.

Експерти, які говорять, що там все любить тишу, і так далі, – вони просто теоретики. Як людина, яка дуже давно в цій темі вариться, я хочу сказати, що очевидно, що дуже багато питань, що стосуються звільнення заручників, вони мають вирішуватися в тиші, для того щоб була користь. Але коли роками… Останнє звільнення з тюрем Російської Федерації відбулося в червні 2016 року. І попри всі наші зусилля, два роки нічого не відбувається, попри те, що ми ж не мовчали. Може, щось не виносили на публіку, але президент постійно у своїх телефонних перемовинах чи то з Путіним, чи в "нормандському форматі", чи з канцлером Меркель, чи з лідерами США, чи з французьким президентом – в усіх форматах він піднімає питання заручників, чи під час виступу на Генасамблеї ООН.

І що? Нічого не відбувається: ні в такому форматі, ні в сякому форматі, ні тихо ти говориш, ні голосно ти говориш. Три місяці Геращенко передавала в Мінську ці списки Гризлову, тихо, без прізвищ. І що відбулося? Жодної відповіді. Так, може, тоді якийсь режисер якісь пісьма пише президенту Порошенку? То, може, нехай він нашкрябає щось Путіну зараз: уважаємий Путін, зараз опублікували прізвища 23-х "ихтамнетов" – так, може, ви заберете їх, а українців віддасте українцям?

Ми маємо зараз, навпаки, всюди говорити про це. І мені здається, що русская пресса, яка зараз мені обриває проводи з проханням щось там коментувати… Я не спілкуюся з російськими журналістами до моменту передачі Україні Криму і Донбасу. І я вважаю, що нехай ця преса – ліберальна чи федеральна, яка завгодно – набирає батьків зараз цих затриманих або засуджених в Україні і апелює до них: шановні батьки, українські родичі політв’язнів спілкуються з владою, вони закликають українську владу, мають контакт – а де ваші контакти? Зверніться до російської влади, попросіть владу, що ми хочемо бачити наших цих 23-х, яких опублікувала Україна, вдома, футбол з ними разом дивитися. Віддайте українцям українців, а наших заберіть – цих, що ви послали вбивати українців. Я думаю, що така має зараз бути наша позиція, і тут ми маємо докладати всіх зусиль для того, щоб звільнити наших.

– Запитання з приводу оновлення складу ЦВК. У четвер – перше питання. Ви вважаєте, що воно буде пройдене до закриття цієї сесії?

Якщо воно не буде пройдено… У нас так люблять депутати все звалювати з хворої голови на здорову, на президента щось там. Президент вже двічі подавав склад ЦВК. І якщо залишиться старий склад ЦВК – це хто в цьому буде винен? Якщо старий склад ЦВК, який ще за Януковича був обраний, буде на нових виборах керувати…

– Не всіх же подали. В тому-то і проблема. Спеціально подали не той список, щоб не було ухвалено.

Хто подав не той список?

– Президент зробив не те подання.

А хто вам таке сказав?

– Це кажуть народні обранці.

Я колись теж була журналістом. Я не можу давати поради журналістам. Але у нас багато чого кажуть. А є історія питання. Треба задати конкретне запитання: а який не той подав список? Наприклад, "Опоблок" – ви подали хоч одну кандидатуру, яку ви хочете, щоб вона представляла? Вони не подали.

– А один зайвий.

Добре. Буде зала визначатися. Президенту подали стільки кандидатур, скільки подали. Він їх всіх подав в залу. Зала може прийняти рішення чи вони діти всі малі, з ясельного садика, якими треба якось керувати? Зала ж вся кричить весь час, що ними з Банкової керують. Ну так прийміть рішення самі по тому складу, який ви вважаєте за потрібним. Чого ви весь час шукаєте няньку собі десь на іншій стороні вулиці? Прийміть рішення, навчіться приймати рішення, будьте відповідальні.

– Кажуть, що все залежить від домовленостей БПП і "Народного фронту".

А це нормально. Насправді домовленості БПП і "Народного фронту"…

– Так вони є вже? Домовились чи ні?

Побачимо в четвер. Але якщо вони не домовляться, то це буде відповідальність БПП і "Народного фронту", але точно не президента. Президент все подав. А дорослі люди, народні депутати, чоловіки і жінки мають навчитися домовлятися, приймати рішення компромісні і важливі для країни. Тому я, наприклад, від себе докладу всіх зусиль, щоб ми мали нову ЦВК вже в четвер.

Прямий канал