Нами проведені соціологічні дослідження, присвячені вивченню ставлення педагогів і батьків до реформування середньої освіти. Які висновки з цього дослідження випливають?

Насамперед, хочу зазначити, що свого часу проводили аналогічне дослідження щодо вищої школи. Якщо порівняти результати цих досліджень, то взагалі виникає така ситуація, коли люди набагато менш задоволені системою вищої освіти і більш задоволені системою середньої освіти. Батьки, учителі, директори шкіл середньою освітою загалом задоволені. Їхні оцінки не найвищі, але й не найнижчі. Єдине, чим вони незадоволені, то це зарплатою педагогів. А всім іншим – і тим, які знання дає школа, і які в ній програми, і відношення школи з батьками, і всім іншим – в основному задоволені.

І це йде врозріз із занепокоєнням та тривогою щодо рівня середньої освіти. Правда, це можна зрозуміти, зокрема й ту різницю у ставленні до вищої і середньої освіти. Основним недоліком вищої освіти називають її відірваність від життя і те, що вона не дає змоги випускникам знайти потрібне місце роботи після закінчення вищого навчального закладу. А другим недоліком є невизнання наших дипломів за кордоном. Тобто незадоволення викликають саме практичні наслідки вищої освіти. А які практичні наслідки якості освіти середньої школи? По суті єдиним негативним наслідком є нездача ЗНО – зовнішнього незалежного оцінювання. От не здав випускник школи ЗНО і нікуди не поступив.

Думки батьків, учителів, директорів шкіл щодо основних недоліків середньої освіти теж відрізняються. На думку вчителів і директорів, ці недоліки не торкаються самого змісту і процесу навчання. До основних недоліків, крім низьких зарплат, відносять ще також слабку матеріально-технічну базу шкіл. А от батьки вважають, що це ще й погана мотивація школярів до навчання і слабка зацікавленість учнів до здобуття знань. Тобто йдеться про застарілу методику і матеріалів до навчання, в чому вбачається провина вчителів.

Якщо ж говорити про зарплату – бажану зарплату, – то ми ставили питання так: якою має бути мінімальна зарплата молодого вчителя, який тільки прийшов у школу, якою вона повинна бути у досвідченого вчителя, якою має бути особисто ваша зарплата і яка у вас реальна зарплата. І тут розбіжність у відповідях дуже велика. На думку більшості опитаних, мінімальна бажана зарплата молодого вчителя має бути між 2500 і 3000 гривень. Щодо середньої бажаної зарплати, то тут діапазон дуже великий: від менше двох тисяч до більше десяти тисяч. Але якщо узагальнити відповіді, то вона має складати 3822 гривні.

Щодо досвідченого вчителя-методиста, то тут дуже велика розбіжність, починаючи від 2500 і закінчуючи більше 15000 гривень. Інакше кажучи, якогось однозначного уявлення про зарплату тут теж немає, хоча, якщо казати про середню зарплату, то вона, як випливає з відповідей, має становити 8000 гривень.

Велика розбіжність і у відповідях на питання щодо власної зарплати. Реальні зарплати – від 2500 до 5000 гривень, а середня зарплата для себе виходить на цифру 6400. Отже, ми бачимо велику розбіжність між уявленнями про зарплату реальну і потрібну.

Які реформи потрібно проводити у школі? Вчителі й директори вважають, що реформування має насамперед стосуватися матеріально-технічних питань, включаючи підвищення зарплати та оновлення шкільної бази. Але, крім цього, дуже важливим, на думку педагогів, є налагодження співпраці з кращими навчальними закладами за кордоном, проходження там практики кращих викладачів і учнів. Цього хочуть 42 відсотки опитаних вчителів. Ось таке масове бажання, і я вважаю, що можна й необхідно знайти для цього якісь можливості. Передусім, у тих країнах, які можуть піти назустріч Україні. Ми, зокрема, знаємо про успішну освітянську співпрацю з Польщею.

У відповідях йдеться і про те, щоб надати більшу самостійність директорам шкіл та педагогічним колективам, а також виділяти державні стипендії кращим учням із незаможних сімей.

Що ще дуже важливо і що викликає певну тривогу? Ми запитали про те, хто повинен ініціювати реформування освітньої галузі. 45 відсотків опитаних вважають, що це має робити міністерство;34 відсотки думають, що це завдання педагогів Тобто більше покладаються на міністерство, ніж на себе. Чи вірять в успішність проведення реформ? Ствердно відповіли на це питання 46 відсотків, тобто меншість. Але в основному відповіли, що не те що вірять чи не вірять, а мовляв, важко сказати. Словом, є велика розгубленість. А які реформи потрібні? Начебто, якщо виходити з потреб, то реформи потрібні радикальні. Так пропонують саме педагоги. Більше половини опитаних вважають, що реформи необхідні поступові й часткові. Але лише чотири відсотки педагогів вважають, що реформи взагалі не потрібні. І це дуже важливо.

Тепер щодо того, як ставляться вчителі до новацій. Я б сказала, поки що з недовірою. Основні новації, які запропоновані у проекті реформ середньої освіти, не підтримуються вчителями. Не підтримується дванадцятирічка. Її не підтримують і батьки. Не схвалюється поділ старшої школи на три частини, де до однієї з них треба вступати за результатами зовнішнього оцінювання. Не підтримується укрупнення малокомплектних шкіл (навіть за умови, якщо буде забезпечення транспортом). Судячи з усього, вчителі бояться нововведень і не знають, чим вони закінчаться.

Позитивним вважаємо те, що майже половина вчителів висловила готовність пройти ліцензування як умову підвищення їм зарплати. Очевидно, вони впевнені в собі і в тому, що таке ліцензування пройдуть. А те, що майже половина на це не згодна, це теж певний результат і свідчення. Ось такі головні підсумки нашого дослідження та деякі висновки з них.

УКРІНФОРМ