Однією з проблем розвитку українського суспільства вже більше 20 років є декларативна можливість реалізації рівних прав жінок і чоловіків. Саме через декларативну сутність рівних прав Україна досі не досягла суттєвого прогресу у зменшенні гендерного розриву у різних сферах життєдіяльності жінок і чоловіків в Україні.
Після останніх парламентських виборів кількість жінок, представлених в парламенті у процентному співвідношенні досягнула свого історичного максимуму – близько 12 %. Це в 2,5 рази менше, ніж Україна повинна була досягти відповідно до Цілей розвитку тисячоліття у 2015 році.
У зв’язку з цим викликає зацікавлення ряд питань, які зумовлюють присутність жінок в політиці, а саме:
1. Що саме може змінити ситуацію з політичною участю жінок в Україні радикальним чином?
2. Чи потрібні законодавчі ініціативи стосовно політичної участі жінок на рівнях прийняття політичних рішень, які забезпечать не просто 30% квоту осіб однієї статі у списках партій, а й реальне представництво жінок в органах влади на рівні не меншому, ніж 30%?
3. Чи є передумови в Україні для того, щоб такі зміни підтримало суспільство, і якими можуть бути індикатори цих змін?
4. І, нарешті, яких ситуативних і постійних союзників потрібно залучати, щоб змінити ситуацію із представництвом жінок у політиці в Україні (ЗМІ, партії, громади, законодавчі органи)?
Дане дослідження допомагає знайти відповіді на деякі з цих запитань та демонструє, що саме з приводу політичної участі жінок думають громадяни і громадянки, та які подальші кроки потрібно здійснити для того, щоб заявлена в Конституції України стаття 24 щодо надання жінкам і чоловікам рівних прав і можливостей була реалізована.